Антарктида, найменш досліджений та найсуворіший континент планети, приховує під своїми водами шокуючі відкриття, що можуть кардинально змінити наше розуміння глобальних кліматичних процесів та прогнозів щодо підвищення рівня моря. Нещодавні дослідження виявили 332 приховані підводні траншеї, відомі як мережі підводних каньйонів, вирізані глибоко в океанському дні, що у п’ять разів більше, ніж вважалося раніше. Деякі з цих каньйонів сягають вражаючої глибини до 4000 метрів – приблизно як висота Монблану.
Хоча у світі вже виявлено близько 10 000 підводних каньйонів, імовірно, їх ще багато чекає на відкриття, адже лише 27 відсотків морського дна детально закартографовано. Проте дослідники стверджують, що ті, що знаходяться під льодами Антарктиди, є найбільшими та найвражаючішими на планеті. За словами Девіда Амбласа з Барселонського університету, найбільш складні та розгалужені системи каньйонів знаходяться у Східній Антарктиді, пише T4.
Ці величезні антарктичні каньйони є результатом дії каламутних течій – підводних лавин осаду та води, що стікають зі швидкістю до 45 миль на годину крутими схилами континентального шельфу, прокладаючи глибокі канали. Доктор Амблас пояснює, що вони більші та глибші за аналоги в інших частинах світу через тривалу дію полярного льоду та величезні обсяги осадових порід, що переносяться льодовиками на континентальний шельф. Ці каньйони відіграють життєво важливу роль у багатьох океанічних процесах: вони транспортують багаті на поживні речовини осади з узбережжя до ширшого океану, з’єднують мілководдя та глибини, а також створюють середовища існування, багаті на біорізноманіття. Незважаючи на їхню важливість, ці унікальні середовища залишаються глибоко недостатньо вивченими, особливо у віддалених та важкодоступних місцях, як-от Антарктида.
У своєму дослідженні, опублікованому в журналі Marine Geology, доктор Амблас та його співавтор Ріккардо Арозіо, морський геолог з Університетського коледжу Корка, використали найповнішу та найдетальнішу карту Антарктики, застосовуючи напівавтоматизований метод для ідентифікації раніше непомічених каньйонів. Нові карти виявили значну різницю між каньйонами у різних частинах континенту: ті, що на сході, утворюють довгі каньйоно-руслові системи з U-подібними профілями, тоді як каньйони на заході коротші, крутіші та V-подібні. Ця різниця, ймовірно, пояснюється тим, що західні каньйони вирізьблені водою, що вивільнилася внаслідок відносно недавнього танення льодовикового щита, тоді як східні є продуктом набагато довшого процесу льодовикової діяльності.
Це відкриття має набагато ширші наслідки для прогнозування впливу зміни клімату. Антарктичні каньйони сприяють обміну водою між глибоким океаном і континентальним шельфом, дозволяючи холодній, щільній воді, що утворюється поблизу льодовикового щита, занурюватися в глибокий океан і стимулювати глобальні циркуляційні течії океану, які допомагають підтримувати стабільність клімату. Водночас ці каньйони також приносять тепліші води з відкритого моря до плавучих шельфових льодовиків, що призводить до їхнього танення та послаблює внутрішні льодовики Антарктиди.
Впливаючи на швидкість потрапляння води з льодовикового щита в океан, ці канали безпосередньо впливають на підвищення рівня моря у світі. Проте океанічні моделі, що використовуються, наприклад, Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), не враховують вплив цих прихованих каньйонів, що, за словами доктора Арозіо, може призводити до неточностей у передбаченні змін динаміки океану та клімату.
Антарктида містить близько 70 відсотків світових запасів прісної води. Якщо всі її льодовикові щити розтануть через глобальне потепління, рівень моря на планеті підніметься щонайменше на 56 метрів. Навіть невеликі втрати льодовикових щитів матимуть глобальні наслідки: окрім підвищення рівня моря, тала вода уповільнить циркуляцію світового океану, а зміна вітрових поясів може вплинути на клімат у Південній півкулі. У лютому 2018 року NASA повідомило, що явища Ель-Ніньйо, що характеризуються потеплінням води в Тихому океані, призводять до танення антарктичного шельфового льодовика на величину до 25 сантиметрів щороку, водночас збільшуючи снігопади.
У березні 2018 року було виявлено, що в океані плаває більший гігантський льодовик розміром з Францію, ніж вважалося раніше, що посилило побоювання щодо його швидшого танення в умовах потепління клімату та потенційного різкого впливу на підвищення рівня моря. У майбутньому, збираючи більше даних високої роздільної здатності в некартографованих районах, дослідники очікують знайти ще більше підводних каньйонів під льодом. Правильне розуміння цих каньйонів та їхнього впливу на циркуляцію води навколо полюсів є ключем до точного прогнозування наслідків зміни клімату та, зрештою, до розуміння умов, за яких рівень моря може піднятися на драматичні 56 метрів.
Раніше вчені погодились, як мають діяти при виявленні інопланетного життя.
Підписуйся на наш Telegram-канал