Земля утворилася близько 4,5 мільярда років тому як нестабільний світ розплавлених порід, що піддавався невпинним ударам космічних тіл. З часом поверхня планети охолонула, з’явилися перші океани, а глибоководні гідротермальні джерела почали викидати багату на мінерали воду. Довгий час фундаментальна наука вважала, що саме в цих екстремальних умовах шляхом тривалих природних хімічних реакцій зародилося перше життя. Проте нові математичні розрахунки змушують вчених розглядати значно фантастичніші сценарії нашого походження, пише T4.
Скам’янілості вказують на неймовірно швидкий старт
Палеонтологічні відкриття останніх десятиліть невпинно відсувають часові рамки появи перших живих організмів все далі в минуле. У 2013 році в австралійському кратоні Пілбара дослідники знайшли строматоліти — осадові утворення мікробних спільнот, чий вік сягає 3,5 мільярда років. Вже за чотири роки потому в Канаді, на місці стародавніх глибоководних гідротермальних систем, виявили ще давніші мікроскам’янілості, датовані 3,77 мільярда років. Більше того, детальні дослідження вуглецю, що міститься в стародавніх цирконах, дають підстави припускати, що життя могло існувати навіть 4,1 мільярда років тому, йдеться в Nature.
Ці знахідки переконливо свідчать, що мікробне життя виникло напрочуд швидко після того, як Земля стала бодай трохи придатною для цього. Домінуюча наукова теорія — абіогенез — передбачає, що неживі хімічні сполуки поступово об’єднувалися у дедалі складніші молекули, зрештою утворюючи живі клітини. Але виникає логічне запитання: чи дійсно вистачило б на це часу на молодій планеті?
Математичний виклик класичній теорії
Дослідник Ендрес у своїй новій науковій роботі під назвою «Нерозумна ймовірність існування», препринт якої завантажено на платформу arXiv, застосував складні математичні моделі, щоб перевірити класичний сценарій зародження життя. Його розрахунки виявили серйозну хімічну перешкоду: більшість молекулярних «будівельних блоків», необхідних для створення життя, є вкрай нестабільними й швидко руйнуються в природних умовах.
Якщо ці критичні компоненти швидко розпадаються, їм потрібно було б об’єднуватися в стабільніші структури з ще більшою швидкістю. Вчений доводить, що цей вузький часовий проміжок робить шлях «спроб і помилок» до мікробного життя статистично майже неможливим у ті стислі терміни, які диктує сучасний палеонтологічний літопис.
Читайте за темою: США розсекретять урядові файли про “інопланетян”: що стоїть за історичним рішенням
Спрямована панспермія як логічна альтернатива
З огляду на математичні суперечності абіогенезу, Ендрес повертається до сміливої гіпотези, яку ще в 1970-х роках запропонували видатні науковці Френсіс Крік та Леслі Оргель. Ця концепція відома як спрямована панспермія. Її суть полягає в тому, що високорозвинена позаземна цивілізація могла навмисно «засіяти» молоду Землю базовими формами життя, розглядаючи це як власну стратегію виживання або масштабний експеримент.
«Хоча ідея тераформування Землі розвиненими інопланетянами може порушувати принцип Оккама з точки зору загальноприйнятої науки, спрямована панспермія… залишається спекулятивною, але логічно відкритою альтернативою», — зазначає Ендрес у своєму дослідженні.
Сьогодні концепція тераформування вже виходить за межі наукової фантастики. Людство всерйоз обговорює можливості зміни клімату Марса чи Венери в академічних журналах. Якщо десь у Всесвіті існують розвинені цивілізації, подібні масштабні втручання з їхнього боку цілком ймовірні. Ендрес не стверджує категорично, що теорія абіогенезу є хибною, але припускає, що вона може бути неповною. Можливо, майбутні системи штучного інтелекту зможуть остаточно розв’язати цю головоломку, проте наразі літопис скам’янілостей чітко говорить нам лише одне: життя виникло на самому світанку історії Землі. Але він зберігає мовчання про те, чи воно дійсно зародилося саме тут, чи було дбайливо доставлено з безмежних глибин космосу.
Читайте також: Глобальний потоп неминучий: що станеться з планетою, коли Антарктида втратить 20% льоду
Підписуйся на наш Telegram-канал