Гра “камінь, ножиці, папір” давно вийшла за межі дитячого майданчика, ставши для нейронауковців потужною моделлю для вивчення конкурентного прийняття рішень. Теоретично, оптимальна стратегія для перемоги в цій грі зводиться до одного принципу: бути абсолютно випадковим і непередбачуваним, ігноруючи результати попередніх раундів. Проте, як показує нове дослідження, ця настанова, хоч і проста, є майже неможливою для людського мозку, пише T4.
Аби з’ясувати, як мозок приймає рішення в умовах конкуренції, вчені використали передовий метод “гіперсканування”, що дозволяє одночасно записувати мозкову активність двох або більше людей під час їхньої взаємодії. Цей підхід забезпечує набагато реалістичнішу оцінку соціальної поведінки, ніж вивчення окремих індивідів, і досі переважно використовувався для аналізу співпраці, де передбачуваність є перевагою. У цьому ж дослідженні, опублікованому в журналі Social Cognitive and Affective Neuroscience, пари гравців зіграли понад 15 000 партій, дозволивши вченим зазирнути в нейронні механізми змагання.
Результати поведінкового аналізу підтвердили, що люди не здатні бути справді випадковими. Більшість учасників мали явну упередженість: понад половина гравців віддавала перевагу “каменю”, за ним ішов “папір”, а “ножиці” обирали найрідше. Крім того, гравці систематично уникали повторного вибору, обираючи інший варіант частіше, ніж очікувалося б при випадковому розподілі. Але найголовніші відкриття були зроблені завдяки аналізу мозкової активності. Вчені виявили, що можуть передбачити рішення гравця щодо вибору “каменя”, “паперу” чи “ножиць” на основі даних його мозку ще до того, як він зробить хід. Це означає, що мозок відстежував не лише майбутнє рішення, але й інформацію про те, що сталося в попередній грі — і власний хід, і хід опонента.
Саме тут і ховається “секрет” перемоги. Дослідження встановило, що надмірна залежність від минулих результатів — це стратегія, яка веде до поразки. Ключовим відкриттям стало те, що лише мозок тих, хто програвав, демонстрував таку активну обробку інформації про попередню гру. Мозок переможців цієї інформації під час прийняття рішення не містив. Іншими словами, наш мозок — це не комп’ютер; він запрограмований намагатися передбачити майбутнє, покладаючись на минулі результати. Ця риса є корисною в більшості соціальних контекстів та при співпраці, але в конкурентній грі з нульовою сумою вона стає контрпродуктивною. Таким чином, найкращий шанс на перемогу мають ті, хто перестає надмірно аналізувати минуле і наближається до стану справжньої, хоч і неприродної для людини, непередбачуваності.
Цікаво знати: Вчені назвали вік, коли людський мозок досягає піку свого функціонування
Підписуйся на наш Telegram-канал