Пошуки життя за межами Землі щойно отримали серйозне оновлення — і починається воно… з верблюда. Дослідження під керівництвом астрофізика та астробіолога Даніеля Апая з Аризонського університету пропонує новий підхід до виявлення позаземного життя. Замість звичного пошуку умов, подібних до земних, команда пропонує орієнтуватися на здатність до виживання конкретних видів, пише T4.
Традиційно вчені оцінювали екзопланети за критеріями, подібними до умов на Землі — насамперед наявністю рідкої води. Але команда Апая розробила метод під назвою «кількісна структура придатності для життя», який враховує температуру, склад атмосфери, метаболічні потреби й інші умови, орієнтовані не на абстрактне життя, а на конкретні форми — як відомі, так і потенційні.
Модель не запитує просто «чи може тут бути життя», а ставить більш конкретне питання: «Чи дозволяють умови цієї планети вижити певному виду або екосистемі?» Наприклад, так само як верблюд не виживе в Антарктиді, не всі форми життя потребують однакових умов.
Щоб перевірити ефективність методу, вчені проаналізували TRAPPIST-1e — екзопланету, схожу на Землю. Результати показали, що метаногени (одноклітинні мікроорганізми, які можуть виживати без кисню) мали ймовірність виживання до 69%. Такі мікроби вважаються одними з найперших форм життя на нашій планеті, тож їх часто розглядають як можливих «інопланетян».
Модель також застосували до Марсу й супутника Юпітера — Європи. Для метаногенів на Марсі оцінка придатності сягнула 55%, а на Європі — 50%. Це свідчить, що навіть відносно близькі небесні тіла залишаються перспективними об’єктами для пошуків життя.
У ще одному експерименті команда перевірила, як могли б вижити ціанобактерії — синьо-зелені водорості. Умови на TRAPPIST-1e давали їм від 13% до 80% шансів на виживання залежно від конкретних факторів.
Наступний крок — створення великої бази даних про види, що живуть у найекстремальніших умовах Землі: мікроорганізми в гідротермальних жерлах, комахи в Гімалаях тощо. Чим краще ми розумітимемо адаптацію земного життя до крайнощів, тим точніше зможемо уявити потенційні форми життя в космосі.
Ця модель має і практичне застосування: якщо астрономи виявляють можливий біосигнал з далеких світів, система допоможе оцінити, чи справді середовище здатне підтримувати той тип життя, що його спричинив.
Модель Апая закликає науковців вийти за межі уявлення про «Землю 2.0» і замість цього шукати життя в найрізноманітніших умовах, використовуючи розмаїття земної біології як орієнтир.
Читайте також про те, що 99% усього золота на Землі знаходиться в одному місці.
Підписуйся на наш Telegram-канал