Неділя, 7 Липня

Вчені з Університету Манчестера зробили прорив у розумінні феноменальної довговічності гренландської акули (Somniosus microcephalus), яка може жити понад 270, а, за деякими оцінками, до 500 років. Дослідження показало, що секрет криється не лише в холодному середовищі існування, як вважалося раніше, а й унікальних метаболічних процесах у м’язах цих акул.

Стабільний метаболізм м’язів – ключ до довголіття

Дослідники виявили, що метаболічна активність м’язів гренландських акул залишається стабільною протягом усього їхнього життя, що суттєво відрізняється від більшості інших тварин, у яких метаболізм сповільнюється з віком. Це відкриття ставить під сумнів традиційне уявлення про те, що низька активність є основним фактором довголіття.

Адаптація до температурних змін

Вчені провели експерименти, вивчаючи активність ферментів у м’язах акул за різних температур. Вони виявили, що при підвищенні температури метаболічні процеси в акул стають активнішими, що свідчить про їхню здатність адаптуватися до змін у навколишньому середовищі. Цей факт має особливе значення в умовах глобального потепління та зміни клімату.

Стабільний метаболізм м’язів – ключ до довголіття гренландських акул. Авторство зображення: Джена Едвардс

Значення для збереження виду та медицини

Розуміння механізмів довголіття гренландської акули має важливе значення для розробки стратегій збереження цього унікального виду в умовах кліматичних змін. Крім того, дослідження може пролити світло на процеси старіння та розвиток серцево-судинних захворювань у людини, оскільки деякі аспекти метаболізму акули можуть бути аналогічними до людських.

Перспективи подальших досліджень

Вчені продовжують дослідження метаболічної активності гренландської акули, сподіваючись розкрити ще більше секретів її довголіття. Це може призвести до нових відкриттів у галузі медицини та біології, а також допомогти у збереженні цього дивовижного виду.

Дослідження гренландської акули відкриває нові горизонти у розумінні механізмів довголіття та адаптації до змін навколишнього середовища. Це не тільки важливий крок у збереженні біорізноманіття, а й потенційно цінне джерело знань для медицини та інших наукових галузей.

Exit mobile version