Довгий час носач або кахау (Nasalis larvatus) ендемік джунглів Борнео, вважався однією з найунікальніших і найдивовижніших тварин на Землі, насамперед через свій довгий, м’ясистий ніс, який особливо розвинений у самців. Ця виразна риса принесла виду прізвисько «найпотворніша тварина у світі», однак її еволюційна роль залишалася предметом дискусій. Попередня гіпотеза стверджувала, що маятниковий ніс є лише візуальним сигналом соціального статусу та сексуальної якості, тоді як інші дослідження припускали, що він може діяти як резонатор, посилюючи крики мавп, або служити «рекламою» для потенційних партнерок. Проте нещодавнє дослідження, проведене вченими з Університету Осаки, розкрило новий, раніше невідомий аспект цієї унікальної анатомічної особливості, пише T4.
За допомогою комп’ютерної томографії збережених зразків мавп, дослідники змогли створити детальні тривимірні цифрові моделі їхніх носових ходів. Комп’ютерне моделювання показало, що розмір носа безпосередньо корелює з частотою звуків, які видає самець: чим більший ніс, тим нижча частота звуків. Ця наукова знахідка підтвердила, що довгий ніс не просто візуальна ознака, а й відіграє вирішальну роль у голосовому спілкуванні. Гучні, далекі крики самців, фільтровані через носовий прохід, можуть поширюватися на відстань до 7 кілометрів через густі джунглі. Низька частота цих звуків, як встановили вчені, є акустичним сигналом, що свідчить про розмір тіла та статеву зрілість самця — важливі характеристики для приваблення партнерок. Ці висновки, опубліковані в журналі Journal of the Royal Society Interface, підтверджують гіпотезу, що зовнішній ніс еволюціонував для перебільшення сигналу про розмір тіла.
Унікальна співпраця між зоопарком, приматологами та інженерами дозволила отримати несподівані результати. Дослідження також показало, що різні частоти, що випромінюються різними самцями, достатні для індивідуальної ідентифікації. Це дозволяє самкам у групі відстежувати місцезнаходження їхнього домінантного самця, а іншим самцям — контролювати розташування потенційних конкурентів. Для порівняння вчені провели комп’ютерну томографію дорослого самця на ім’я Джака та молодої особини на ім’я Ніко. Ніс Джаки був помітно більшим, і він відтворював звуки на значно нижчій частоті. Таким чином, ця видатна риса, яка здавалася суто візуальною чи навіть “потворною” для людського ока, виявилася ключовим інструментом для соціальної еволюції та виживання виду, слугуючи як індикатор здоров’я, так і унікальною «візитною карткою» для кожного самця.
Читайте також: 5-метровий гігант: як виглядала найбільша черепаха, яка коли-небудь жила на Землі
