Всі ми чули фразу «не пам’ятаю себе до трьох років». Це вважається нормальним — і справді, більшість людей не мають жодних спогадів про перші роки життя. Але чому так? Вчені з Єльського університету поставили під сумнів старе пояснення про «незрілий мозок» і запропонували нові гіпотези, які змінюють уявлення про пам’ять немовлят, пише T4.
Команда під керівництвом професора психології Ніка Турк-Брауна досліджувала, як формується пам’ять у дітей віком від 4 місяців до 2 років. Малюкам демонстрували серії зображень: нові обличчя, предмети, сцени — а потім знайомі. Діти довше дивилися на ті зображення, які вже бачили раніше — тобто впізнавали їх.
Але найважливіше — вчені паралельно відстежували активність гіпокампа, ділянки мозку, відповідальної за збереження епізодичних спогадів. Виявилося, що навіть у дітей до року задня частина гіпокампа — та, що працює у дорослих під час згадування подій — вже реагує на знайомі стимули. Чим активніше була ця зона, тим точніше дитина впізнавала побачене.
Ці результати суперечать давній гіпотезі про те, що діти здатні лише до так званого статистичного навчання — запам’ятовування загальних шаблонів, а не конкретних подій. Нові дані показують: епізодична пам’ять запускається значно раніше, ніж вважалося.
То чому ми все ж не пам’ятаємо себе в ліжечку чи перший день народження?
Вчені мають дві версії. Перша — ранні спогади не переходять у довготривале зберігання, тобто мозок просто не фіксує їх назавжди. Друга — спогади зберігаються, але з віком ми втрачаємо до них доступ. Мозок немовлят фіксує подію, але «ключ» до неї залишається у минулому.
Наразі команда дослідників готує новий експеримент — дітям показують відео, зняті з їхньої точки зору, аби краще зрозуміти, як формується здатність зберігати особистий досвід і чи можна повернути втрачені моменти життя.
Це дослідження ставить нові запитання — і наближає нас до розуміння того, як працює одна з найзагадковіших функцій мозку: пам’ять.
Підписуйся на наш Telegram-канал