Питання про те, коли ранні гомініди вперше почали споживати м’ясо, довгий час залишалося центральною темою у вивченні еволюції людини. Класична версія, що утвердилася ще у середині XX століття, стверджувала, що саме представники роду Homo, а особливо Homo erectus, стали першими активними м’ясоїдами. Аргумент будувався на збігу між появою H. erectus у викопних рештках та високою концентрацією кісток тварин зі слідами порізів у місцях, датованих менш як двома мільйонами років тому, зокрема в знаменитій ущелині Олдувай у Танзанії. Це дозволило сформулювати популярну гіпотезу про те, що саме перехід до м’ясної дієти забезпечив енергетичні ресурси для збільшення мозку та появи характерних людських рис, пише T4.
Проте останні роки стали періодом інтенсивного перегляду цього уявлення. Систематичний аналіз всіх відомих місць давньої обробки туш у Східній Африці показав, що гомініди активно взаємодіяли з м’ясом щонайменше 2,6 мільйона років тому. Цей висновок суперечить твердженню, що саме H. erectus започаткував м’ясоїдність, адже інтенсивність слідів обробки не зростає після появи цього виду. Дослідники зауважують можливість систематичної помилки: археологи традиційно більше досліджували ті місця, де очікували знайти діяльність H. erectus, і таким чином могли ненавмисно створити враження, ніби саме він був головним м’ясником.
Низка нових відкриттів підтверджує, що споживання м’яса має глибшу історію. Сайт Канджера Саут у Кенії містить докази регулярного м’ясоїдства близько двох мільйонів років тому. У формації Боурі в Ефіопії виявлено рештки антилоп і коней зі слідами порізів віком 2,5 мільйона років, що свідчить про більш раннє розширення харчової стратегії гомінідів, хоча встановити точний вид виконавця поки неможливо. Найдревнішим же підтвердженим прикладом цілеспрямованої обробки туш залишається Ньяянга в Кенії, де невідомий гомінід різав гіпопотамів у проміжку від трьох до 2,6 мільйона років тому. Враховуючи наявність скам’янілостей парантропа у цій місцевості, дослідники обережно припускають, що за ранніми вбивствами можуть стояти не прямі предки Homo, а інші гілки нашого еволюційного дерева.
У світлі цих даних гіпотеза про те, що саме м’ясо стало рушієм росту мозку, виглядає менш переконливою. Якщо гомініди їли м’ясо задовго до появи H. erectus, то цю поведінку не можна розглядати як унікальний чинник еволюційного стрибка. Антрополог Джон Гокс резюмує сучасний погляд: навряд чи існував хоч один вид гомінідів, який би повністю ігнорував доступну тваринну здобич. Це свідчить про те, що м’ясоїдність була частиною ширшої та різноманітнішої харчової стратегії, а не окремим моментом переходу до «справжньої людяності».
Таким чином, питання про перший крок до м’ясної дієти вже не зводиться до конкретного виду чи дати. Замість цього наука все більше схиляється до уявлення про довгу і складну історію харчового експериментування, у якій різні гомініди на різних етапах використали м’ясо як додаткове джерело енергії. Нові відкриття показують, що наші предки стали м’ясоїдами значно раніше, ніж вважалося, і що ця поведінка була не винятком, а нормою ранньої гомінідної адаптації.
Цікаво знати: Що станеться з тілом людини, якщо крізь нього пройде первинна чорна діра
Підписуйся на наш Telegram-канал