Кліматологи змоделювали періоди озеленення Сахари, сліди яких збереглися в геологічних породах регіону. Дослідження показало, що періодичні вологі фази в пустелі пов’язані зі змінами орбіти Землі навколо Сонця і пригнічувалися під час льодовикових періодів.
У Північній Африці дослідники знаходять численні свідчення того, що в минулому Сахару періодично покривали річки та озера, по пустелі поширювалася рослинність та тварини, що залежать від води, такі як бегемоти. Ці вологі періоди, як вважають дослідники, відіграли вирішальну роль у створенні рослинних коридорів з Африки, через які різні види, включаючи ранніх людей, поширилися світом.
Дослідники використали кліматичну модель для реконструкції вологих періодів в історії Північної Африки за останні 800 000 років, щоб покращити розуміння рушійних механізмів, які керували процесом.
Зображення: Jani Närhi, University of Helsinki
Результати аналізу підтверджують гіпотезу, що вологі періоди у Північній Африці відбувалися кожні 21 000 років та визначалися змінами у прецесії орбіти Землі. Це зміна напряму осі обертання Землі. Зміни прецесії визначають кількість енергії, що отримується Землею в різні пори року.
Зміни викликали тепле літо у північній півкулі, що посилювало силу західноафриканської мусонної системи та збільшувало кількість опадів у Сахарі. Як наслідок, на півночі континенту в пустельних регіонах поширювалася рослинність типу савани пустелею.
Результати також показують, що періоди вологості не траплялися під час льодовикових періодів, коли великі льодовикові щити покривали більшу частину високих широт. Це з тим, що це величезні крижані щити охолодили атмосферу і придушили тенденцію розширення африканської мусонної системи. Ці зміни, ймовірно, обмежували поширення видів, включаючи людей, за межі Африки під час льодовикових періодів останніх 800 000 років.
