Дослідники вивчили зміни у ДНК восьминогів, щоб відновити історію глобального потепління та його вплив на Антарктиду. Аналіз показує, що від 129 000 до 116 000 років тому під час останнього міжльодовика Західно-Антарктичний льодовиковий щит міг повністю зруйнуватися.
Для аналізу вчені використовували ген восьминога Турке (Pareledone turqueti). Ці тварини мешкають у затоках, що оточують Антарктиду, на глибині близько 1 км, харчуючись щетинистими хробаками, ракоподібними та іншими дрібними безхребетними. Дослідники взяли для аналізу зразки тканин 96 восьминогів, зібраних за 33 роки.
Вчені вивчили загальні закономірності генетичних маркерів, які можна використовувати для поділу восьминогів на окремі популяції. Вони збудували демографічні моделі, щоб перевірити різні сценарії схрещування стародавніх восьминогів, які могли призвести до формування сучасної генетичної різноманітності.
Аналіз показав, що кілька мільйонів років тому, до льодовикових періодів, чотири популяції восьминогів – мешкають у морі Уедделла, море Амундсена, море Росса і в Східній Антарктиді – були пов’язані океанськими течіями, що оточують Антарктиду. Але після формування Західно-Антарктичного льодовикового щита групи тварин виявилися ізольованими.
Одночасно аналіз показав, що восьминоги відновили схрещування приблизно між 139 000 та 54 000 років тому. Найкраще мутації, що спостерігаються, описує модель, яка передбачає повне руйнування Західно-Антарктичного льодовикового щита в цей час. Період збігається з останнім міжльодовиком, коли, за оцінками вчених, температура на планеті була на 0,5 ° С вище, ніж зараз.
Зараз Західно-Антарктичний льодовиковий щит втрачає приблизно 159 Гт льоду на рік, що сприяє підвищенню рівня світового океану. Його повне обвалення може призвести до підвищення рівня моря приблизно на 3,3-5 м, затоплення прибережних територій островів та континентів.
Дослідження показує, що переломним моментом для Західно-Антарктичного льодовикового щита може бути діапазон температур, встановлених для боротьби зі зміною клімату. Паризька угода передбачає обмеження підвищення глобальної температури нижче 2 °С від доіндустріального рівня.
