Історія Османської імперії, хоч і романтизована в популярних серіалах на кшталт “Величного століття”, насправді приховує чимало несподіваних деталей. Особливо це стосується життя в султанському гаремі та того, якими були справжні ідеали жіночої краси в різні періоди правління падишахів. Історики розповідають, що реальна картина суттєво відрізнялася від тієї, що показують на екрані, і жінки йшли на різні кроки, аби привернути увагу свого повелителя, пише T4.
Гарем був місцем зі строгою ієрархією та правилами, і доступ до нього мав лише сам падишах та його довірені євнухи. З приходом кожного нового правителя до гарему додавалися нові жінки – наложниці та одаліски, кількість яких могла сягати близько тисячі. Кожна жінка займала своє місце в цій складній структурі, і її статус напряму залежав від уваги та прихильності султана. Наложниці постійно змагалися за цю увагу, і шлях до підвищення статусу не завжди визначався загальноприйнятими уявленнями про зовнішність. Адже, як свідчать історичні джерела, кожен султан мав свої власні, інколи дуже специфічні ідеали жіночої краси. Після певного часу перебування в гаремі жінки могли його покинути, але багато хто волів залишитися, оскільки життя поза палацом часто було складним та невизначеним.
Особливо яскравим прикладом того, якими несподіваними могли бути смаки правителів, є період, коли на престол Османської династії зійшов султан Ібрагім. За історичними свідченнями, його уподобання суттєво відрізнялися від стандартних. Ібрагім відверто надавав перевагу жінкам з “суттєвими об’ємами” і не звертав уваги на наложниць з “модельними параметрами”. Його мати, помітивши цю особливість свого сина, вирішила “допомогти” йому у формуванні гарему відповідно до його смаків. За її наказом, слуги почали спеціально подавати наложницям великі порції солодощів, щоб ті набирали вагу.
Історія зберегла ім’я жінки, яка змогла підкорити серце султана Ібрагіма саме завдяки своїм видатним формам. Це була красуня на ім’я Шакер Пара, вага якої, за деякими даними, сягала понад 230 кілограмів. Вона стала улюбленицею падишаха, і він лагідно називав її “цукорка”, обожнюючи проводити з нею час. Проте, незважаючи на свою виняткову прихильність, Шакер Пара так і не змогла подарувати султанові спадкоємця. Цей епізод з історії Османської імперії є вражаючим свідченням того, наскільки різноманітними могли бути ідеали краси в гаремі, і що інколи для досягнення прихильності правителя жінки вдавалися до вельми незвичайних, з сучасної точки зору, методів, включаючи навмисне розгодовування до значної ваги. Реальна історія гарему виявляється набагато складнішою і непередбачуваною, ніж її адаптації для екрану.
Раніше ми повідомляли, як наші предки захищались від сонячної радіації.
Підписуйся на наш Telegram-канал