Сонячна система має здатність захоплювати планети та інші космічні об’єкти з інших зоряних систем. Американські та японські вчені провели дослідження, щоб зрозуміти, як саме це можливо. Результати їхньої роботи відкривають нові горизонти для вивчення гравітаційної взаємодії між зоряними системами.
Захоплення планет: два механізми
Дослідники розглянули можливі траєкторії руху об’єктів у так званому «фазовому просторі» Сонячної системи. Виявлено два основних типи захоплення:
- Тимчасове захоплення: об’єкти потрапляють у гравітаційне поле Сонця та утримуються на стабільній орбіті певний час. Це дає змогу спостерігати їх рух, поки вони залишаються під впливом Сонця.
- Постійне захоплення: об’єкти залишаються у Сонячній системі на невизначено довгий час. Їхня орбіта стає стабільною, і вони можуть вважатися повноправними членами нашої системи.
Сфери Гілла: ключ до захоплення
Об’єкти з інших зоряних систем можуть проникнути в Сонячну систему через особливі області гравітаційного поля Сонця, відомі як сфери Гілла. Це простори навколо астрономічних об’єктів, у межах яких вони здатні утримувати свої супутники. Гравітація Сонця в цих сферах відіграє ключову роль у захопленні міжзоряних тіл.
Приклади тимчасових захоплень
В історії спостережень вже були зафіксовані випадки тимчасового захоплення об’єктів Сонцем. Серед них:
- Астероїд «Оумуамуа»: перший відомий міжзоряний об’єкт, який увійшов у Сонячну систему. Хоча він лише пролетів крізь нашу систему, його траєкторія свідчить про вплив гравітації Сонця.
- Комета 2I/Борисов: ще один міжзоряний об’єкт, який був тимчасово втягнутий у поле Сонця.
Майбутні перспективи
Дослідники вважають, що в майбутньому кількість подібних випадків може зрости. Нові дані про захоплені об’єкти дозволять більше дізнатися про їх походження, склад і траєкторії. Вони також можуть стати потенційними кандидатами на роль нових планет у Сонячній системі.
Захоплення планет та інших космічних об’єктів є складним і рідкісним явищем, яке може стати ключем до розуміння міжзоряних взаємодій. Сфера Гілла, фазовий простір і механізми гравітаційного впливу відкривають нові можливості для вивчення нашої системи та її потенційного поповнення новими небесними тілами.
Читайте також: Вчені з’ясували, як і коли загине наше Сонце
Підписуйся на наш Telegram-канал