Прорив у молекулярній біології та мистецтвознавстві дозволив дослідникам наблизитися до розгадки генетичного коду однієї з найзагадковіших постатей в історії людства — Леонардо да Вінчі. У межах масштабного міжнародного проєкту «ДНК Леонардо да Вінчі» вчені змогли виділити зразок генетичного матеріалу з ескізу «Святе дитя», виконаного червоною крейдою. На відміну від олійних полотен, як-от «Мона Ліза», які протягом століть піддавалися агресивному чищенню та реставрації, паперові малюнки виявилися ідеальними капсулами часу. Завдяки пористій структурі папір протягом 500 років зберігав сліди шкіри, поту та бактерій, залишені автором. Використовуючи методику, схожу на сучасні тести на віруси, біологи обережно зібрали мікроскопічні частки з поверхні малюнка, серед яких, поруч із ДНК флорентійських апельсинових дерев, було виявлено людську Y-хромосому, що передається виключно по чоловічій лінії від батька до сина, пише T4.
Наукова значущість цього відкриття підкріплюється порівняльним аналізом із генетичним матеріалом, отриманим з листа двоюрідного брата Леонардо. Обидва зразки належать до однієї гаплогрупи, характерної для мешканців Тоскани, що підтверджує їхнє спільне походження. Проте головна мета дослідників полягає не лише в ідентифікації особистості, а й у пошуку відповіді на питання про природу надлюдського генія да Вінчі. Зокрема, вчені припускають, що унікальна здатність майстра фіксувати миттєві явища, недоступні звичайному оку — наприклад, траєкторію крил бабки в польоті чи складні завихрення води — може бути результатом специфічної генетичної мутації. Існує гіпотеза, що Леонардо бачив світ із частотою близько 100 «кадрів на секунду», тоді як пересічна людина сприймає від 30 до 60, і цей феномен може бути закодований у генах KCNB1 та KCNV2, які відповідають за роботу білків сітківки ока.
Незважаючи на перспективність результатів, вчені наголошують на надзвичайній складності остаточного підтвердження автентичності ДНК. Відсутність прямих еталонних зразків змушує дослідників звертатися до широкого генеалогічного дерева да Вінчі. Наступним кроком стане секвенування геномів 14 живих нащадків сера П’єро да Вінчі, батька Леонардо. Тільки через порівняння цих даних із матеріалами, вилученими з інших записників майстра, можна буде з упевненістю стверджувати, що виявлений код належить саме великому полімату. У разі успіху це відкриття дозволить не лише реконструювати біологічний портрет генія, а й отримати дозвіл на доступ до його ймовірної гробниці в Амбуазі, відкриваючи нову сторінку в розумінні того, як генетична схильність у поєднанні з інтелектом створює шедеври, що випереджають свій час на пів тисячоліття.
Читайте також: Сучасні люди і досі користуються десятьма винаходами, які створив Леонардо да Вінчі
