Величезні вовки з серіалу “Гра престолів” мають реальне доісторичне підґрунтя. Ці хижаки, відомі як жахливі вовки (dire wolves), зникли близько 13 тисяч років тому. Але тепер, здається, наука наблизилась до того, щоб повернути їх у реальність — або принаймні створити щось дуже схоже, пише T4.
Американська біотехнологічна компанія Colossal Biosciences заявила, що вивела трьох вовченят, які мають гени вимерлого виду. Це результат складного генетичного експерименту, який тривав кілька років і базувався на ідеї «де-вимирання» — спроби відновити зниклі види на основі ДНК.

У 2021 році вчені змогли виділити фрагменти ДНК із скам’янілостей жахливого вовка. Згодом дослідники з Colossal знайшли ще більше генетичного матеріалу — зокрема, з зуба віком 13 тисяч років з Огайо та черепа з Айдахо віком 72 тисячі років.
Завдяки цим даним вони ідентифікували ключові гени, що відрізняли жахливого вовка від його сучасних родичів — сірих вовків. Серед них були гени, що відповідали за білу густу шерсть, велику статуру і навіть можливий «гривастий» вигляд.

Фото: Colossal Biosciences
Використовуючи ці знання, науковці відредагували ДНК сірих вовків: усього було змінено 20 генів. Потім ці змінені клітини було пересаджено в яйцеклітини собак, з яких сформували ембріони. Їх перенесли сурогатним матерям — великим породам собак.
У результаті з’явилися на світ троє цуценят: два самці — Ромул і Рем (на честь легендарних засновників Риму, яких вигодувала вовчиця) та самка Халісі (натяк на героїню “Гри престолів”).

За словами дослідників, ці тварини на 20% більші за сірих вовків їхнього віку, мають густу білу шерсть, пухнасті хвости та навіть «гриву» навколо шиї. Однак, попри вражаючу зовнішність, вони поки залишаються під повним наглядом на ізольованій території площею 2 тисячі акрів у північній частині США.
Вчені зазначають, що не всі гени жахливого вовка можна було інтегрувати: деякі з них викликали небажані ефекти — сліпоту чи глухоту. Тому в цих випадках використовували менш шкідливі варіанти мутацій з ДНК собак.
«Ми не прагнемо створити ідеальну копію жахливого вовка. Ми хочемо відтворити ключові риси, не завдаючи шкоди тваринам», — зазначають у компанії.

Думки фахівців розділилися. З одного боку, експеримент доводить, що технологія редагування ДНК може дати реальні результати. З іншого — ці тварини не є повноцінними жахливими вовками: вони не зростають у зграях, не мають доступу до первинної дієти та мікробіому своїх предків. До того ж, за словами незалежних генетиків, відмінностей між видами може бути не 20, а кілька сотень або й тисяч генів.
«Це не реінкарнація, а біологічна реконструкція», — вважають деякі дослідники.
Окрім амбіцій «повернути вимерлі види», команда Colossal працює над відновленням зникаючих сучасних тварин. Наприклад, червоного вовка, який зараз зустрічається лише в Північній Кароліні. У компанії заявили, що вже створили чотири клони гібридів червоних вовків і койотів. Це може допомогти зберегти генетичне різноманіття і врятувати популяцію від зникнення.

Однак є й складнощі. Природне середовище, в якому існували жахливі вовки, більше не існує. Великі травоїдні, на яких вони полювали — мамонти, коні, бізони — або вимерли, або залишились у дуже обмеженій кількості. До того ж, сучасні вовки й так під загрозою через браконьєрство та зміни екосистем. Тож будь-яке «повернення» до дикої природи потребує обережного підходу.
Хоча проект Colossal більше схожий на фрагмент з наукової фантастики, він відкриває двері до нової ери біології. Технології, які використовуються для створення «напіввимерлих» видів, можуть згодом стати рятівними для тих, хто ще не зник — або для відновлення екосистем, порушених діяльністю людини.
І поки троє білих вовченят граються у снігу на закритій території, у науковому світі триває гаряча дискусія: чи маємо ми право повертати минуле — і якою ціною?