Сучасні технології дозволили вченим вперше за 2800 років поглянути в обличчя Мересамун — елітної жриці та співачки, чий голос, як вірили давні єгиптяни, міг вгамовувати самих богів. Її ретельно збережена мумія, придбана ще у 1920 році, донедавна приховувала свою таємницю під шарами поховальних тканин, пише T4.
Мересамун, чиє ім’я означає “Амон її любить”, займала високе становище у внутрішньому святилищі величного храмового комплексу Карнак. Вона належала до касти жриць-співачок, чия роль у релігійному житті Давнього Єгипту була надзвичайно важливою. Музика та співи вважалися потужним інструментом для спілкування з божествами та їх умиротворення.
Мумію жриці було придбано американським археологом Джеймсом Генрі Брестедом, і з того часу її саркофаг ніколи не відкривали. Проте, завдяки сучасним методам комп’ютерної томографії, дослідники змогли зазирнути всередину, не пошкодивши крихкі останки.
Команда під керівництвом бразильського експерта з 3D-графіки Цицеро Мораєса використала дані сканування черепа Мересамун для створення її тривимірної моделі. Цей процес, відомий як судова апроксимація обличчя, дозволив з високою точністю відтворити риси її зовнішності.
“Ми бачимо елегантне та гармонійне обличчя, що випромінює спокій та гідність”, — зазначає Мораєс. “Хоча будь-яка естетична інтерпретація містить елемент припущення, нашою метою було створити образ, що відповідає високому соціальному статусу покійної“.
Процес реконструкції був багатоетапним. Спочатку на віртуальну модель черепа нанесли маркери товщини м’яких тканин, базуючись на даних сучасних донорів. Потім застосували метод анатомічної деформації, “підганяючи” віртуальну модель обличчя донора до розмірів та пропорцій черепа Мересамун.
Результатом стало об’єктивне зображення у відтінках сірого, до якого згодом додали суб’єктивні елементи: колір шкіри, очей та волосся, створюючи реалістичний портрет.
Про високий статус Мересамун свідчить не лише її роль у храмі, але й розкішний саркофаг, прикрашений численними малюнками та символами. Напис на ньому підтверджує її ім’я та посаду — “співачка у внутрішньому святилищі храму Амона”. Таке поховання було доступне лише представникам фіванської еліти.
Дослідження останків показало, що жриця померла у віці близько 30 років. Причина залишається загадкою, оскільки на скелеті не виявлено жодних ознак хвороб чи травм. Відомо, що вона добре харчувалася протягом усього життя. При зрості 147 см, вона мала черепну коробку трохи більшого за середній розмір, що може свідчити про розвинені інтелектуальні здібності.
Ця дивовижна реконструкція не лише повертає нам обличчя жінки, яка жила майже три тисячоліття тому, але й відкриває нове вікно у світ духовного життя та культури Давнього Єгипту, нагадуючи про могутню силу мистецтва, здатного, як вірили тоді, торкнутися самих богів.
Читайте також про дерев’яні знаряддя віком 300 000 років.
