Дослідники з Університету Берна виявили причини екстремально холодної зими XVIII століття, результати їхньої роботи були опубліковані у журналі Climate of the Past.
Зима 1739-1740 років в Європі вважається найхолоднішою за останні 600 років, оскільки середня температура була на чотири градуси нижчою за сучасні зими. Схожі температурні зниження спостерігались також у Північній Америці та Євразії.
Група науковців здійснила детальну реконструкцію клімату за місяцями та погодних умов щоденно, використовуючи комп’ютерні моделі та історичні дані з щоденників погоди в різних європейських містах. В результаті були створені детальні карти добових температур і тиску.
На початку січня 1740 року температура впала на шість стандартних відхилень нижче середнього, з сильною холодною погодою. Високий атмосферний тиск над Скандинавією спричинив перенесення холодного повітря на захід. З лютого по червень високий тиск панував над Ірландією, що сприяло переміщенню холодного повітря з Північної Атлантики і викликало дві додаткові температурні аномалії в березні та травні того ж року.
Дослідники також аналізували потенційний вплив Ель-Ніньо та виверження вулкана Тарумае на європейську погоду, але знайшли мало доказів значного впливу. Втім, вони виявили, що східноатлантична модель знаходилась в несподівано негативній фазі весною 1740 року, що, за їхніми висновками, і стало основною причиною температурної аномалії того періоду.
