Межі нашої Сонячної системи, що довгий час вважалися добре вивченими, можуть приховувати несподівані таємниці, зокрема раніше невідомий світ, за розмірами співставний із Землею. Історичний пошук дев’ятої планети, що розпочався після відкриття Нептуна у 1846 році та, здавалося б, завершився з виявленням Плутона, отримав нове дихання після того, як у 2006 році Плутон був перекваліфікований у карликову планету. У 2016 році астрономи Майк Браун та Костянтин Батигін з Каліфорнійського технологічного інституту відродили інтерес до цієї загадки, висунувши гіпотезу про Планету X. Вони припустили, що незвичайні, згруповані орбіти кількох великих об’єктів за Нептуном можна пояснити гравітаційним впливом масивного, невидимого тіла, що в 5-10 разів перевищує масу Землі та ховається десь у глибинах поясу Койпера — гігантського диска крижаних тіл за орбітою восьми відомих планет, пише T4.
Однак нещодавно, у дослідженні, опублікованому в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, інша група вчених на чолі з астрофізиком з Прінстонського університету Аміром Сіраджем представила докази на користь абсолютно нового кандидата, якого вони назвали Планета Y. Цей гіпотетичний світ, на відміну від Планети X, може бути кам’янистою планетою з масою, близькою до земної, і розташовуватися значно ближче — на відстані від 100 до 200 астрономічних одиниць від Сонця. Важливо, що існування Планети Y не спростовує теорію про Планету X; цілком можливо, що на околицях нашої системи ховаються обидва світи, доводячи загальну кількість планет до десяти. Висновок про існування Планети Y був зроблений не на основі кластеризації орбіт, а через іншу аномалію: проаналізувавши траєкторії 50 об’єктів поясу Койпера, дослідники виявили, що їхні орбіти нахилені приблизно на 15 градусів відносно площини, в якій обертаються основні планети. За словами авторів, єдиним правдоподібним поясненням такого колективного нахилу є гравітаційний вплив невідомої планети. Як зазначив Сірадж, це ще не відкриття планети, а радше «відкриття загадки, для якої планета є ймовірним рішенням».
Звісно, ця гіпотеза не позбавлена скептицизму. Критики, такі як астроном Саманта Лоулер, вказують на невеликий розмір вибірки проаналізованих об’єктів, що робить висновки не остаточними. Проте майбутнє може принести довгоочікувану ясність. Вирішальну роль у цьому питанні має відіграти обсерваторія імені Вери Рубін у Чилі, яка нещодавно розпочала свою роботу. Завдяки найбільшій у світі цифровій камері, цей телескоп здатен провести безпрецедентний огляд нічного неба, каталогізувавши тисячі нових об’єктів поясу Койпера.
За прогнозами Аміра Сіраджа, протягом перших двох-трьох років роботи обсерваторії буде зібрано достатньо даних, щоб або безпосередньо виявити Планету Y, якщо вона існує і потрапить у поле зору телескопа, або ж надати достатньо доказів, щоб підтвердити чи спростувати гравітаційні аномалії, на яких ґрунтуються обидві гіпотези. Якщо ж за цей час нічого не буде знайдено, теорії про приховані світи можуть бути остаточно відкинуті. Поки що ми можемо бути впевнені лише в одному: далекі рубежі нашої Сонячної системи є значно динамічнішими та загадковішими, ніж ми уявляли, і попереду на нас, ймовірно, чекають великі відкриття.
Читайте також: Не блакитна планета: якого кольору була Земля 2,4 мільярда років тому
