У революційному експерименті, що поєднує палеогенетику та передові технології редагування генів, вчені зробили крок до розкриття таємниць анатомії наших найближчих вимерлих родичів. Ввівши мишам функціональну версію гена, спільного для неандертальців та денисівців, дослідники спостерігали розвиток ключових скелетних рис, що характерні для цих стародавніх гомінідів, і результат, опублікований у журналі Frontiers, заінтригував наукову спільноту. Цей прорив не лише підтверджує, як окремі генетичні зміни могли формувати цілі види, але й пропонує пояснення унікальної морфології наших двоюрідних братів по еволюції, пише T4.
Ген, що опинився в центрі уваги, відомий як GLI3. У сучасних людей він відіграє життєво важливу роль в ембріональному розвитку, і його мутації пов’язані з серйозними вродженими вадами, такими як полідактилія (наявність додаткових пальців) та деформації черепа. Неандертальці та денисівці були носіями дещо зміненої версії цього гена, в якій була замінена одна амінокислота, проте їхні скам’янілі рештки не демонструють ані аномальної кількості пальців, ані небезпечних для життя дефектів. Натомість вони мали низку характерних рис: видовжені та низькі черепи, масивніші надбрівні дуги та ширші грудні клітки. Щоб з’ясувати, як саме архаїчна версія GLI3 впливала на розвиток, дослідники за допомогою технології CRISPR створили кілька груп мишей. Гризуни з повністю дефектною версією гена очікувано продемонстрували важкі деформації, підтверджуючи критичну важливість GLI3 для здорового росту.
Однак миші, яким вживили функціонуючу неандертальську версію гена, продемонстрували зовсім іншу, більш тонку картину змін. У них розвинулися збільшені голови, сильніше викривлені ребра та вкорочені хребти. Ці зміни не були хаотичними дефектами, а дивовижним чином віддзеркалювали відомі анатомічні відмінності між Homo sapiens та неандертальцями. Деякі з цих мишей навіть мали асиметричну форму грудної клітки, що нагадує сколіоз, — патологію, до якої, як припускають останні дослідження, неандертальці могли бути схильні.
Таким чином, експеримент наочно показав, що давня версія гена GLI3 не порушувала ембріональний розвиток, а скоріше направляла його іншим шляхом, що призводило до формування іншої, але цілком життєздатної морфології. Вчені припускають, що ця характерна міцна статура та форма голови були не випадковістю, а корисною адаптацією, що забезпечувала переваги у способі життя неандертальців, дозволяючи їм процвітати в суворих умовах льодовикового періоду.
Не пропустіть: У Франції впіймали гігантську золоту рибку, викинуту з акваріума у відкриту водойму
