На нашій планеті існують організми, чий життєвий шлях охоплює тисячоліття, кидаючи виклик людському розумінню часу та біологічного старіння. Хоча деякі колоніальні форми життя, як-от гігантські губки на глибині понад 2000 метрів у національному парку Папаханаумокуакеа, можуть жити понад 2300 років, вони є сукупністю багатьох організмів. Проте у світі неколоніальних, індивідуальних тварин абсолютний рекорд належав істоті, чиє життя обірвалося через фатальну випадковість під час наукового дослідження. Мова йде про океанічного молюска квахога (Arctica islandica), якого згодом назвали Мін на честь китайської династії, що правила в рік його народження. Ця особина з’явилася на світ приблизно у 1499 році нашої ери, задовго до початку Реформації, Просвітництва та промислової революції, і спокійно мешкала на дні океану біля узбережжя Ісландії протягом п’яти століть, пише T4.
Вивчення віку таких молюсків подібне до дендрохронології: їхні мушлі містять річні лінії росту, які фіксують онтогенез тварини. У 2006 році група вчених під час експедиції витягла Міна з води, не підозрюючи про його феноменальний вік. Початковий підрахунок смуг на розрізі мушлі вказав на вік понад 405 років, що вже було сенсацією, але подальше радіовуглецеве датування уточнило цифру до приголомшливих 507 років. На жаль, тварина, яка пережила глобальні катаклізми та зміну епох, загинула того ж дня, коли її виявили. Причиною смерті стало заморожування під час транспортування та подальший розтин мушлі для підрахунку кілець — процедура, яка є стандартною для ідентифікації віку, але стала фатальною для найстарішої особини на планеті. Дослідники пізніше з сумом констатували, що ми знайшли найстарішу тварину у світі лише для того, щоб ненавмисно вбити її.
Секрет неймовірного довголіття Arctica islandica криється в надзвичайно низькому споживанні кисню та повільному метаболізмі. Морські біологи зазначають, що цей вид володіє унікальними генетичними механізмами клітинного збереження. На відміну від більшості організмів, у цих молюсків рівень пошкоджень тканин практично не змінюється з віком, за винятком незначного окислення нуклеїнових кислот. Це свідчить про досконалу систему відновлення клітин, яка дозволяє їм ігнорувати процеси старіння, що вбивають інші види. Іронія долі полягає в тому, що представники цього виду є промисловими об’єктами, і щодня люди у всьому світі вживають їх у їжу, навіть не здогадуючись, що в їхній тарілці може опинитися істота, старша за більшість сучасних держав. Трагедія Міна стала нагадуванням про крихкість навіть найвитриваліших життів перед обличчям людської допитливості.
Читайте також: Вчений розповів, чому перший контакт людей з “інопланетянами” може бути трагічним
Підписуйся на наш Telegram-канал