Учені з Нью-Йоркського університету (NYU) запропонували новий погляд на походження Великого Сфінкса в Єгипті, стверджуючи, що його тулуб міг бути сформований природною ерозією.
За даними журналу Physical Review Fluids, дослідники використали глиняні макети для імітації процесу, в якому неоднорідні скельні породи під впливом піщаних бур перетворюються на форми, схожі на лежачих левів, які нагадують Сфінкса.
Великий Сфінкс, висота якого перевищує чотири двоповерхові автобуси, і вік якого становить приблизно 4500 років, традиційно вважався створеним шляхом вирізання з вапнякової скелі. Проте нове дослідження вказує на те, що природні процеси, такі як абразивний вплив вітру в пустелях, подібних до Сахари, можуть формувати складні структури, звані ярдангами, які можуть нагадувати тварин або людей.
Ці відкриття викликало дебати серед фахівців, оскільки вони не стверджують, що Сфінкс був створений виключно природою, але вказують на те, що природні процеси могли сприяти його формуванню.
Дослідження відкриває новий погляд на те, як могло виникнути натхнення для створення Сфінкса, підкреслюючи велич та загадковість природи, яка може стати джерелом натхнення для людських творінь.