За минулий квітень було представлено найбільш докладну карту геології південної півкулі Землі, яка була складена за допомогою наукових досліджень. Однією з головних знахідок є тонкий, щільний шар, який був виявлений під поверхнею на глибині близько 2900 кілометрів.
Цей шар називається межею ядра та мантії (CMB) і знаходиться між розплавленим металевим зовнішнім ядром та кам’янистою мантією. Отримане уявлення про склад та структуру Землі є важливим кроком для вивчення багатьох явищ, таких як зміни магнітного поля та вулканічні виверження, які безпосередньо впливають на нашу планету.
Вчені для складання цієї картки використовували дані, отримані з 15 станцій моніторингу, встановлених у льодовиках Антарктиди. За допомогою аналізу сейсмічних хвиль, спричинених землетрусами протягом трьох років, були виявлені області, де звукові хвилі пересуваються повільніше та отримані зони були названі зонами наднизької швидкості (ULVZ).
При цьому вчені зазначають, що товщина цих зон може бути кілька кілометрів чи кілька десятків кілометрів. Також було виявлено, що гори в ядрі Землі можуть перевищувати висоту Евересту вп’ятеро.
Дослідники вважають, що зони наднизької швидкості можуть бути наслідком затонулої океанічної кори, яка могла втопитися на глибину мільйонів років. Хоча ця кора, що затонула, не пов’язана з відомими зонами субдукції на поверхні Землі, де відбуваються переміщення тектонічних плит, дослідження можуть допомогти зрозуміти, як конвекційні потоки можуть переміщати древнє океанське дно на його нинішнє місцезнаходження.
