Відкриття запечатаної камери в печерному комплексі на південному краю Піренейського півострова стало справжньою сенсацією в сучасній палеоантропології, запропонувавши вченим унікальний погляд на життя неандертальців у Гібралтарі. Комплекс печер Горхема, розташований серед стрімких вапнякових скель на самому узбережжі Середземного моря, представляє собою складний лабіринт, до якого входять печери Вангард, Гієни та Беннета, пише T4.
Хоча ці печери були відомі ще з початку ХХ століття, справжній масштаб їхньої археологічної цінності став зрозумілим лише під час систематичних розкопок, розпочатих у 1980-х роках. Геологічні зміни, пов’язані з підвищенням рівня моря протягом тисячоліть, перетворили цей колишній материковий притулок на приморський форпост, де зберігся безперервний літопис людської діяльності, що охоплює понад 100 000 років.
Читайте за темою: Нове дослідження показує, що неандертальці ніколи насправді не вимирали
Автор зображення: Visit Gibraltar/Flickr (CC BY 2.0)
Найбільший науковий інтерес викликає камера глибиною тринадцять метрів у задній частині печери Вангард, яка залишалася запечатаною осадовими породами протягом останніх 40 000 років. Це ізольоване середовище зберегло автентичний стан простору, який не зазнавав жодного зовнішнього впливу з часів пізнього плейстоцену. Попередній аналіз виявив у цій камері останки хижаків, таких як гієна та рись, а також фрагменти панцирів великих морських молюсків. Присутність останніх на такій значній відстані від берегової лінії є прямим доказом того, що ці ресурси були принесені сюди навмисно. Вивчення дієти мешканців печери радикально змінює наше уявлення про неандертальців як про виключно мисливців на велику дичину. Велика кількість мушель мідій, кісток тюленів, дельфінів та риб свідчить про глибоке опанування морських ресурсів, а характерні сліди обробки на кістках підтверджують складні методи оброблення туш та високий рівень адаптивності до прибережного середовища.
Читайте за темою: Вчені назвали хвороби, які Homo sapiens успадкували від неандертальців
Технологічний та інтелектуальний рівень гібралтарських неандертальців підтверджується знахідками складних вогнищ, вік яких сягає 60 000 років. Вчені виявили докази виробництва березового дьогтю — складної клейкої речовини, отримання якої вимагало суворого контролю температури та знання хімічних процесів. Це свідчить про здатність до передачі складних навичок між поколіннями. Крім того, викарбувані на скельній породі візерунки з перехресною штриховкою, датовані понад 39 000 років, можуть розглядатися як ранні форми абстрактного мислення або навіть художньої самопрезентації. Ці артефакти демонструють, що неандертальці володіли розвиненою символічною культурою, яка мало чим поступалася раннім представникам Homo sapiens.
Найважливішим висновком досліджень у комплексі печер Горхема є перегляд хронології зникнення неандертальців. Традиційно вважалося, що цей вид зник близько 40 000 років тому, проте артефакти з Гібралтару вказують на те, що окремі популяції могли зберігатися в цьому ізольованому регіоні значно довше — аж до 24 000 років тому. Це робить Гібралтар одним із останніх притулків неандертальців на планеті. Подальше вивчення щойно відкритої запечатаної камери може надати критично важливі дані про те, як саме ці гомініди протистояли кліматичним змінам та конкуренції з боку сучасних людей перед своїм остаточним вимиранням.
Не пропустіть: Проєкт “Плаушер”: навіщо вчені планували підірвати Сахару ядерними бомбами
Підписуйся на наш Telegram-канал