Сиг морський (Coregonus oxyrhynchus) – вимерлий вид костистих риб родини лососевих, який мешкав в гирлах Північного моря. Цей вид був офіційно класифікований як вимерлий в 2008 році. Але нещодавно дослідники виявили цих риб живими і здоровими.
Згідно з дослідженнями Амстердамського університету та Музею природної історії в Лондоні, цей вид насправді досить поширений. Але історія складніша, ніж здається. Дослідження опубліковано у журналі BMC Ecology and Evolution.
У 2008 році сиг морський був офіційно віднесений до категорії видів, що вимерли згідно з Червоним списком Міжнародного союзу охорони природи (МСОП). Цей список є переліком статусу збереження та ризику зникнення біологічних видів з усього світу. Рішення було засноване на морфологічному аналізі зябрових тичинок та формі рила цього виду риб.
Згідно з цією більш ранньою оцінкою, риба, яку раніше вважали мисливською (Coregonus oxyrinchus), насправді була окремим видом європейського сига (Coregonus lavaretus). Це дослідження спричинило рішення віднести морських сигів до вимерлих видів, але, схоже, це було помилкою.
Це зображення було створено в 1785 році
«Часто трапляється, що виникає плутанина щодо того, чи тварини належать до одного виду чи до іншого. Особливо коли йдеться про рибу», — сказав Роб Крус із факультету екології прісної води та морського середовища Амстердамського університету.
«Вони часто мають безліч відмінностей у морфологічних ознаках усередині одного виду. При цьому біологи довгий час вважали, що морські сиги відрізняються від європейських довжиною рила та кількістю зябрових тичинок. Але ці ознаки просто не дозволяють говорити, що морський сиг – це інший вид. Наше дослідження ДНК тепер ясно показує, що це не так», — сказав Роб Крус.
Крез та його колеги з Музею природної історії виділили мітохондріальну ДНК (мДНК) з історичних зразків риби. Риба була впіймана в Північному морі у 1754 році та використана для класифікації видів.
За допомогою цієї ДНК команда створила філогенетичне дерево – діаграму, яка показує лінії еволюційного походження різних видів. Вона показала, що морський сиг (C. oxyrinchus) насправді належать до тієї ж групи, що й європейський сиг (C. lavaretus).
“Європейський сиг досить широко поширений у Західній та Північній Європі, як у прісноводних річках та озерах, гирлах річок, так і в морі”, – додав Крез. «Оскільки ми не виявили видової різниці між морським та європейським сигом, ми не вважаємо перший вид вимерлим».
Схоже, що цьому виду необхідно змінити офіційну латинську назву, щоб усунути цю плутанину. Проте остаточне коригування назви потребує додаткових досліджень ДНК висушеного зразка 1754 року. Однак, це може бути непросто.
«ДНК стара і пошкоджена, — пояснив Крус, — але я думаю, нам слід спробувати. На даний момент з охоронним статусом різних сигових риб плутанина. За даними МСОП, риба жила в Північному морі і вимерла; водночас існують різні європейські закони про природу, в яких говориться, що як морський, так і європейський сиг мають бути захищені. Таким чином, ми насправді захищаємо вимерлий вид, який зараз просто плаває».
