Американські вчені виявили, що риба-кабан, окрім зміни свого кольору, також здатна “бачити” власною шкірою. Це феноменальне відкриття допомагає рифовим рибам визначати свої кольори та пристосовуватися до навколишнього середовища.
Для риби-кабана, що постійно підстерігається хижаками, здатність прийняти колір, що відповідає фону, стає питанням життя.
Коли риба-кабан досягає віку близько трьох років, вона зазнає перетворення із самки на самця і збирає гарем молодих самок для розмноження та захисту. Талант риби у зміні кольору шкіри покликаний залучати партнерів та лякати конкурентів.
Процес зміни кольору у риби-кабану здійснюється завдяки пігментованим клітинам, відомим як хроматофори. Подібно до восьминог і хамелеонів, ці клітини збирають пігменти, що дозволяють просвічувати білу плоть внизу. Поєднання різних комбінацій червоних, жовтих та чорних пігментів призводить до трансформації верхніх клітин хроматофорів, створюючи різноманітні відтінки та кольори.
Попередні дослідження на нільській тилапії показали, що опсини, світлочутливі молекули, відіграють роль у колірній інтенсивності хроматофорів. Дослідники взяли зразки шкіри риби-кабана, використавши методи мічення білків та трансмісійний електронний мікроскоп для візуалізації. Вони виявили, що опсини знаходяться у клітинах, розташованих безпосередньо під хроматофорами риби. Ці опсини особливо чутливі до коротких синіх хвиль, які проникають крізь хроматофори. Рівень освітлення впливає на кількість опсинів, що вивільняються.
Грунтуючись на цьому, передбачається, що опсини регулюють рівень пігментації в хроматофорах, подібно до того, як це відбувається у ніла. Кожна клітина регулює іншу у відповідь сигнали навколишнього середовища. Однак точний механізм впливу опсинів на хроматофор вимагає подальшого вивчення.
Раніше ми писали, що в Індійському океані виявили рибу, яка вважалась вимерлою понад 65 мільйонів років.
Морський біолог з Університету Дьюка, Сенк Джонсен, пояснює, що тварини буквально “фотографують” свою власну шкіру зсередини. Це надає їм уявлення про те, як їхня шкіра виглядає, оскільки вони не можуть повернутися і подивитися. Схоже, що незалежний шкірний зір вимагає набагато менше обробки, ніж зір через очі, оскільки служить лише виявлення світла, не створюючи складних візуальних ефектів, які вимагають подальшої інтерпретації мозком.
Підписуйся на наш Telegram-канал