Протягом переважної частини своєї 300 000-річної історії наш вид, Homo sapiens, мешкав виключно в межах Африки. І лише близько 60 000 років тому розпочалися великі хвилі міграції, що врешті-решт призвели до заселення всієї планети. Що ж стримувало наших предків так довго і що стало тим переломним моментом, який дозволив їм здійснити цей ризикований крок? Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature, проливає світло на цю ключову главу в історії людства, пише T4.
Вчені з Інституту геоантропології Макса Планка та Кембриджського університету проаналізували археологічні дані з усієї Африки за період від 120 000 до 14 000 років тому і зіставили їх з історичними кліматичними даними. Результати показали, що до певного моменту наші предки були значною мірою обмежені звичними для себе екосистемами, такими як савани та рідколісся.
Переломний момент стався близько 70 000 років тому. Саме в цей період Homo sapiens почали демонструвати надзвичайну екологічну гнучкість, активно освоюючи нові та складні для життя середовища. Вони навчилися виживати у густих тропічних лісах, посушливих пустелях, а також у регіонах з екстремальними температурами. На думку дослідників, саме ця новонабута здатність адаптуватися до різноманітних умов стала ключовою підготовкою до успішної міграції за межі африканського континенту.
Однак ця гіпотеза створює нову загадку. По-перше, цей стрибок в адаптивності, схоже, не збігається з якимось значним технологічним проривом, наприклад, появою нових знарядь праці. По-друге, що ще дивніше, успішна міграція з Африки близько 60 000 років тому відбулася в період, коли кліматичні умови були менш сприятливими. Попередні, невдалі спроби виходу відбувалися під час так званих «зелених коридорів», коли пустеля Сахара була більш вологою і легкою для перетину.
Враховуючи ці факти, вчені припускають, що головним рушієм змін була не технологічна, а соціальна революція. Найбільш імовірним поясненням є те, що в цей період посилилися контакти між різними групами людей. Це призвело до своєрідного «культурного ренесансу» — активного обміну ідеями, знаннями та стратегіями виживання.
Це дослідження вкотре нагадує, що Homo sapiens є глибоко соціальними істотами. Наш мозок є потужним інструментом, але саме здатність співпрацювати, спілкуватися та ділитися знаннями є тією унікальною перевагою, яка дозволила нашому виду не просто вижити, а й заселити всю планету.
