Мільйони тонн пластику виробляються щороку внаслідок діяльності людини, наприклад, рибної промисловості та побутових відходів. Більшість цього матеріалу складається з мікропластику, розмір якого становить від 1 мікрометра до 5 міліметрів у поперечнику.
“Попередні дослідження показують, що мікропластик може діяти як переносник, переносячи забруднюючі речовини та хвороботворні мікроорганізми”, – каже Бейжан Ян із Колумбійського університету в Нью-Йорку.
“Пластикові фрагменти розміром менше 1 мікрометра відомі як нанопластик і можуть становити ще більшу небезпеку, ніж мікропластик. Їхній менший розмір означає, що вони з більшою ймовірністю проникнуть через слизову оболонку кишечника, плаценту і навіть через гематоенцефалічний бар’єр”, – каже Ян.
Розмір нанопластику ускладнює їхнє виявлення, але тепер Ян та його колеги розробили для цього інноваційну методику.
Команда взяла шість літрових пляшок води з трьох неназваних супермаркетів США та піддала їх впливу лазерів, які вібрували, коли вони стикалися із пластиковим фрагментом. У середньому, кожна пляшка містила близько 240 000 пластикових частинок – у 100 разів більше, ніж показали попередні дослідження.
Розмір вібрацій лазерів вказував на тип пластику у воді: близько 90 відсотків їх становили нанопластики. Лише 10 відсотків із них вдалося ідентифікувати, але серед них був поліетилентерефталат (ПЕТ), з якого було виготовлено пляшки.
“Немає жодних причин, з яких така сама кількість нанопластику не була б в інших пляшках для води в США, а також у пляшках з інших країн, але це необхідно перевірити у власному дослідженні”, – каже Ян.
За його словами, надалі дослідники сподіваються удосконалити свою методику, щоб ідентифікувати більше такого пластику воді.
Шеррі Мейсон з Університету штату Пенсільванія охарактеризувала дослідження як «дуже вражаюче та новаторське дослідження».
“Ми знаємо, що пластик виділяє частинки так само, як люди постійно виділяють клітини шкіри, але можливість кількісно визначити та ідентифікувати ці пластикові частинки аж до нанопластичного діапазону має вирішальне значення для просування нашого розуміння наслідків для здоров’я людини”, – каже вона.
