Науковці виявили унікальні скам’янілості віком 444 мільйони років — залишки істоти, яка була збережена зсередини, тоді як її панцир і кінцівки повністю зникли. Новий вид стародавнього членистоногого отримав назву Keurbos susanae, а саму знахідку лагідно прозвали «Сью» — на честь мами дослідниці, яка першою натрапила на цей артефакт, пише T4.
«Сью — це вивернуте навиворіт, безголове й безноге диво», — розповіла Сара Ґебботт (Sarah Gabbott), палеонтологиня з Університету Лестера, Великобританія.
«Її нутрощі збереглися у вигляді мінералізованої капсули часу — м’язи, сухожилля, кишківник і навіть тканини — все з неймовірною деталізацією. І при цьому жодного сліду від панцира чи голови — вони зникли ще 440 мільйонів років тому».
Скам’янілість виявили на південноафриканському узбережжі в регіоні Soom Shale — відомому місці, де колись було морське дно з високим вмістом сірководню й мінімумом кисню. Саме такі умови, ймовірно, сприяли консервації м’яких тканин.
Істота жила під час масового вимирання в пізньому ордовику, коли через глобальне похолодання та рух льодовиків зникло до 85% морських видів.
із Південної Африки. (Автор зображення: Сара Гебботт)
Цікаво, що панцир K. susanae не зберігся. Дослідники припускають, що він розчинився в кислому середовищі океану. Натомість внутрішні органи встигли мінералізуватися — можливо, за участі глинистих мінералів або фосфату кальцію, який часто зустрічається в скам’янілостях м’язів.
Через відсутність голови та кінцівок еволюційна спорідненість Keurbos susanae лишається неясною. Вчені підозрюють, що вона мала ноги — про це свідчить сегментований тулуб — однак підтвердити це без збережених зовнішніх частин поки неможливо.
«Ми точно знаємо, що це був примітивний морський членистоногий, але встановити точну спорідненість з іншими видами нам поки що не вдається», — зазначила Ґебботт.
Іще одна прикра новина — кар’єр, де знайшли Сью, нині перекритий новими відкладеннями, тож знайти інші екземпляри цього виду навряд чи вдасться.
«Я все ще сподівалася знайти нові зразки, але після 25 років пошуків стало ясно — це викопне надзвичайно рідкісне. Та й мама вже пожартувала: “Сара, якщо вже збираєшся назвати скам’янілість на мою честь, зроби це до того, як я сама стану скам’янілістю”», — сміється дослідниця.
І хоча ім’я «Сью» може здатися даниною гумору, для Сари це — акт вдячності:
«Мама завжди казала: роби те, що приносить тобі щастя. А мене щасливою робить пошук скам’янілостей, дослідження стародавнього життя та спроби зрозуміти, як усе це пов’язано з еволюцією на Землі».
Підписуйся на наш Telegram-канал