Розгадка однієї з найбільших таємниць Червоної планети, здається, наближається: нові наукові дані свідчать про існування гігантського резервуару рідкої води, захованого глибоко під запиленими рівнинами Марса. Хоча сліди стародавніх водойм на поверхні планети були відомі давно, питання про те, куди зникла вся ця вода, коли Марс став холодним і сухим, довгий час залишалося без відповіді, пише T4.
Нове дослідження, засноване на сейсмічних даних місії NASA InSight, може запропонувати розгадку цієї таємниці. Аналізуючи швидкість поширення сейсмічних хвиль, вчені виявили значне сповільнення в шарі, що знаходиться на глибині від 5,4 до 8 кілометрів під поверхнею. Це сповільнення, на думку дослідників, може бути безпосередньо пов’язане з наявністю рідкої води на цих глибинах.
Марс не завжди був безплідною пустелею. Мільярди років тому, в Ноахійський та Гесперійський періоди, його поверхню перетинали річки, а в низинах сяяли озера. З часом, коли магнітне поле планети згасло, а атмосфера стала тоншою, більша частина поверхневої води зникла – частина випарувалася в космос, частина замерзла в полярних шапках, а частина увійшла до складу мінералів. Однак, об’єм зниклої води, за розрахунками вчених, значно перевищує кількість, яку можна пояснити цими процесами. Вважається, що “відсутньої” води було б достатньо, щоб вкрити всю планету океаном глибиною щонайменше 700, а можливо, й до 900 метрів.
Одна з провідних гіпотез полягала в тому, що ця вода просочилася глибоко в кору Марса. Інтенсивне метеоритне бомбардування в Ноахійський період могло створити численні тріщини та канали, якими вода потрапляла під поверхню. На значній глибині, де температура вища, ніж у мерзлих приповерхневих шарах, ця вода могла зберігатися в рідкому стані.
У 2018 році на Марс приземлився посадковий модуль NASA InSight, оснащений надчутливим сейсмометром для вивчення внутрішньої будови планети. Аналізуючи особливий тип сейсмічних хвиль – зсувні хвилі – вчені виявили згадану підземну аномалію: шар на глибині 5,4-8 кілометрів, де швидкість поширення цих вібрацій значно сповільнювалася. На думку дослідників, цей “низькошвидкісний шар” найімовірніше являє собою дуже пористу гірську породу, насичену рідкою водою, подібно до земних водоносних горизонтів. За їхніми оцінками, об’єм води в цьому підземному резервуарі може бути достатнім, щоб утворити глобальний океан глибиною 520-780 метрів, що в кілька разів перевищує об’єм води в льодовиковому щиті Антарктиди і добре узгоджується з оцінками “відсутньої” води на Марсі.
Це відкриття стало можливим завдяки аналізу сейсмічних хвиль, спричинених двома падіннями метеоритів у 2021 році та одним марсотрусом у 2022 році. Сейсмометр InSight зафіксував коливання, що поширювалися в корі планети, подібно до хвиль на воді від кинутого каменя. Вчені використали високочастотні сигнали від цих подій для картографування прихованих шарів кори, розраховуючи так звані “функції приймача” – особливі сигнатури хвиль, що відбиваються та реверберують між різними шарами. Ці сигнатури дозволили точно визначити межі шару, насиченого водою.
Наявність рідкої води є ключовою умовою для існування життя, принаймні в тому вигляді, в якому ми його знаємо. На Землі мікроорганізми процвітають у глибоких підземних водах. Чи може подібне життя, можливо, залишки стародавніх марсіанських екосистем, зберігатися в цих підземних резервуарах? Відповідь на це питання може дати лише подальше дослідження. Крім того, ця вода може стати цінним ресурсом для майбутніх пілотованих місій на Марс, забезпечуючи питну воду, кисень або навіть паливо для ракет.
Звичайно, буріння на кілометрову глибину на іншій планеті є надзвичайно складним завданням. Однак отримані дані, зібрані поблизу екватора Марса, також натякають на можливість існування інших багатих на воду регіонів, таких як крижаний мулистий резервуар Утопія Планіція. Для більш повного розуміння розподілу води на Марсі необхідні нові місії, оснащені сейсмометрами, здатними картографувати потенційні водні шари по всій планеті. Майбутні марсоходи або бурильні установки, можливо, колись зможуть безпосередньо дослідити ці резервуари, аналізуючи їхній хімічний склад на наявність слідів життя. Важливо також захистити ці потенційні водні середовища від земних мікробів, щоб зберегти можливу місцеву марсіанську біологію. Поки що вода, прихована під поверхнею Марса, закликає нас продовжувати слухати сейсмічний ритм Червоної планети, розгадуючи таємниці світу, який може бути набагато більше схожим на Землю, ніж ми думали раніше.
Читайте також: Рік пітьми: який період в історії людства вважається найгіршим
