Ноїв потоп — одна з найвідоміших біблійних історій. Згідно зі Старим Завітом, «Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.» (Буття 7:11). Як розповідається в тексті, Бог побачив зло в людях і наслав всесвітню повінь. Оскільки Ной був праведним, Бог наказав йому побудувати ковчег для своєї сім’ї та врятувати по двоє з усіх звірів, птахів і плазунів. Але чи справді стався Ноїв потоп?
«Єдине, що ми точно знаємо з геології, це те, що всесвітнього потопу ніколи не було», — сказав Девід Монтгомері, професор геоморфології Вашингтонського університету в Сіетлі та автор книги «Скелі не брешуть: геолог досліджує Ноїв потоп». (WW Norton & Company, 2012). «Якщо розглядати це буквально як глобальну повінь, яка охопила найвищі гори світу, то, вибачте, на Землі просто недостатньо води для цього», — сказав він Live Science.
Якби «небеса» відкрилися і вся вода в атмосфері зійшла відразу у вигляді дощу, планета була б занурена — але лише на глибину близько 1 дюйма (2,5 сантиметра), за даними Геологічної служби США. Цього недостатньо, щоб йти на каное, не кажучи вже про величезний ковчег.
Але що, якби розглядалося більше, ніж вода в «небесах»? За даними NASA, якби всі льодовики та крижані покриви світу розтанули, рівень моря піднявся б більш ніж на 195 футів (60 метрів), що додало б трохи більше води. Крім того, дослідження 2016 року, опубліковане в журналі Nature Geoscience, підрахувало, що у верхній частині земної кори зберігається 5,4 мільйона кубічних миль (22,6 мільйона кубічних кілометрів) підземних вод, яких достатньо, щоб покрити землю на глибину. 590 футів (180 м). Це багато води, але є міста на тисячі футів над рівнем моря та гора Еверест, найвища гора на Землі, знаходиться на висоті понад 29 000 футів (8 849 м) над рівнем моря. Крім того, геологи не бачать доказів глобального потопу в каменях.
Біблійна історія має й інші сумнівні розділи. Наприклад, Ною було 600 років, коли почався потоп — ми знаємо, що люди не живуть так довго — і більшість видів не вижили б, коли б їх скоротили лише до двох тварин, оскільки вони не мали б достатнього генетичного різноманіття для створення життєздатної популяції. Щобільше, незрозуміло, як кожна тварина взагалі зможе дістатися до ковчега — уявіть собі пінгвінів, які перевалюються від Антарктиди до Близького Сходу.
Згідно з історичними документами, Ноїв потоп є переказом давніших історій, і це, ймовірно, алегоричний, а не буквальний переказ події. Айра Спар, професор античних досліджень коледжу Рамапо в Нью-Джерсі, розповів Live Science, що біблійні історії в Старому Завіті, які були записані між 800 і 500 роками до нашої ери, ймовірно, походять із давніших усних традицій і багатьох джерел.
В інших релігійних книгах, наприклад у Корані, є дещо інші розповіді про історію потопу Ноя, тоді як більш ранні версії катаклізмів походять зі стародавніх месопотамських текстів. Спар зазначив, що є історія шумерського потопу, записана у фрагментах, яка датується кінцем третього тисячоліття до нашої ери.
«Хто знає, як далеко сягає історія?» Спар сказав.
Якщо вважати джерелами Ноєвого потопу регіональні, а не глобальні потопи, то це не так уже й надумано. Монтгомері пояснив, що могли відбутися деякі «геологічно правдоподібні» повені, які надихнули історію.
Наприклад, наприкінці 1990-х років океанографи Вільям Райан і Волтер Пітман на зустрічі Американського геофізичного союзу висунули гіпотезу про те, що близько 7500 років тому Середземне море почало впадати в ізольоване на той час Чорне море, спричинивши масові повені навколо Чорного моря, які могли бути причиною Ноєвого потопу, повідомив журнал Science у 1998 році.
«Це була б руйнівна подія, яка затопила весь відомий світ для людей, які там жили, і це могло б стати причиною історії про Ноєвий потоп серед тих, хто вижив, і втік до Месопотамії», — сказав Монтгомері.
У дослідженні 2009 року, опублікованому в журналі Quaternary Science Reviews, стверджувалося, що повінь була б набагато меншою, ніж те, що пропонували Райан і Пітмен, якби вона взагалі сталася. Але хоча натхнення для історії про Ноєвий потоп є відкритим для обговорення, існує багато інших історій про потоп з усього світу, які, здавалося б, були натхненні регіональними подіями.
Монтгомері сказав, що багато історій корінних жителів Америки на північному заході Тихого океану, наприклад, включають повені, які дуже нагадують цунамі, коли великі хвилі обрушуються на берег. Те саме стосується історій із сейсмічно активних берегів Південної Америки та південних островів Тихого океану.
