Минулі дослідження показали, що господарі кішок схильні відчувати меншу прихильність до своїх вихованців порівняно з власниками собак. Однак найчастіше ці висновки робили на основі не надто репрезентативних вибірок та опитувань лише в одній країні. Старанніше розібратися в темі взялася міжнародна команда вчених на чолі з професором біоетики Пітером Санде (Peter Sandøe) з Копенгагенського університету (Данія).
У новій роботі, яку опублікував журнал Frontiers in Veterinary Science, дослідники залучили ширше коло власників кішок і собак одразу з трьох країн – Данії, Австрії та Великобританії. У фінальну вибірку увійшли 2117 учасників від 18 до 89 років: 844 власники собак, 872 — кішки, а також 401 особа, яка має в будинку вихованців обох видів.
Щоб оцінити емоційне ставлення господарів до їхніх улюбленців, вчені використовували Лексінгтонську шкалу прихильності до свійських тварин (Lexington Attachment to Pets Scale, LAPS ). У цьому опитувальнику власників просять відреагувати на 23 твердження, такі як «Я вважаю свого вихованця найкращим другом» тощо. Крім того, респондентів запитували, чи застрахований їхній улюбленець і яку суму вони готові витратити на його лікування.
Ще одне питання стосувалося рівня оснащеності ветеринарної клініки, в яку власник водить свого собаку чи кішку. Він звучав так: «Які з наведених нижче варіантів діагностики та лікування, на вашу думку, доступні в клініці, яку ви зазвичай відвідуєте?» Учасникам на вибір пропонували вісім варіантів відповідей: рентгенографія, УЗД, ендоскопія, артроскопія, власна лабораторія, стоматологічне обладнання, МРТ-сканер, КТ-сканер, а також нічого з переліченого і я не знаю.
Опитування показали, що у всіх трьох країнах за всіма показниками власники сильніше дбають про собак, ніж кішок. Результати говорили про більшу емоційну прихильність до перших. До того ж собак найчастіше страхували, вибирали для них більш оснащені клініки та висловлювали готовність більше платити за лікування.
На думку дослідників, це може бути пов’язане з порівняно недавнім сільськогосподарським минулим людей, коли більшість тварин утримувалися на відстані від людини, а собаки перебували з нею у тіснішому контакті, ніж кішки. З іншого боку, можливі інші чинники. Наприклад, велику поширеність страхування собак можна пояснити дорожнечею їх лікування, а підвищену емоційну прихильність — тим, що собаки допомагають людям у повсякденному житті, наприклад, підтримують фізичну активність.
Втім, результати опитувань від країни до країни все ж таки варіювалися. Якщо у Великій Британії відмінності щодо домашніх собак і кішок було незначним, то в Австрії перевага першою виявлялася сильнішою, а в Данії була найвиразнішою.
У результаті дослідники утрималися від висновку, що менша турбота і слабкіша прихильність господарів до кішок порівняно з собаками — це глобальне явище.
«У своїй роботі ми розглянули лише три держави Центральної та Західної Європи. Результати порушують питання, що інтригують, що покажуть порівняльні дослідження в інших частинах світу. Можливо, є країни, де рівень турботи про кішок і прихильність до них насправді вищий у порівнянні з собаками», – припустила одна із співавторів дослідження Клер Палмер (Clare Palmer).
Вчені часто звертаються до теми взаємин між господарями та домашніми улюбленцями. Одне з досліджень показало, чим виховання собаки схоже на виховання дитини. Автори іншої наукової роботи з’ясували, що любов до кішок не завжди йде на благо самим вихованцям.
