Міжнародна група дослідників визначила чинники, що впливають формування «супербоискавки» — найпотужніших розрядів, які у грозових хмарах. Аналіз показав, що, чим нижче поверхні зона електричного заряду, тим більше ймовірність формування потужної блискавки.
“Суперблискавки” становлять менше 1% від загальної кількості блискавок. Але якщо середня потужність розряду близько 300 млн вольт, то у найсильніших блискавок вона у 1000 разів більша. Такий удар може завдати серйозної шкоди інфраструктурі та кораблям. Попередні дослідження показали, що “суперблискавки” концентруються над північно-східною частиною Атлантичного океану, Середземним морем і плато Альтіплано в Перу та Болівії, одне з найвищих на Землі.
Щоб визначити, що змушує «суперблискавки» концентруватися в певних областях, зібрали дані радіохвильових детекторів про час, місце та енергію найпотужніших блискавок. Для цих розрядів дослідники вивчили ключові властивості гроз: висоту поверхні землі та води, висоту зони заряду, температуру верхньої та нижньої межі хмар, а також концентрації аерозолів.
Кореляційний аналіз показав, що зменшення відстані між зоною заряду та поверхнею землі чи води значно збільшувало напругу блискавки. Шторми поблизу поверхні дозволяють формуватись розрядам з високою енергією. Це з тим, що коротке відстань означає менший опір і, отже, велику силу струму, пояснюють вчені.
Грозові хмари часто сягають висоти від 12 до 18 км і охоплюють широкий діапазон температур. Але щоб утворилася блискавка, хмара має перетнути лінію, де температура повітря досягає 0 °С. Вище лінії замерзання, у верхніх частинах хмари, відбувається електрифікація та утворюється «зона зарядки» блискавки. Три регіони, в яких спостерігається найбільша кількість «суперблискавок», поєднує спільну рису: коротку відстань між зонами заряду та поверхнею.