Питання “Де всі?” залишається однією з найглибших і найтривожніших загадок сучасної науки. Парадокс Фермі, сформульований ще в середині XX століття, вказує на очевидне протиріччя: у галактиці, що налічує сотні мільярдів зірок і ще більше планет, ймовірність виникнення розумного життя здається високою, проте ми не спостерігаємо жодних ознак його діяльності. Поки науково-фантастичні твори малюють образи надцивілізацій, здатних керувати енергією зірок або надсилати рої міжзоряних зондів, нова провокаційна теорія пропонує значно прозаїчніше, ба навіть “буденне” пояснення. Астрофізик доктор Робін Корбет з Центру космічних польотів імені Ґоддарда NASA припускає, що інопланетяни перестали нас шукати не тому, що вони надто розвинені, а тому, що вони недостатньо розвинені і, зрештою, їм це просто набридло, пише T4.
Ця концепція, названа “радикально буденною” теорією, базується на припущенні, що позаземні цивілізації технологічно не набагато випереджають нашу. Замість того, щоб володіти невідомими законами фізики чи технологіями, що межують з магією, їхній прогрес можна порівняти з різницею “між iPhone 17 та iPhone 42” — прогрес помітний, але він не змінює фундаментальних правил гри. Доктор Корбет стверджує, що ці цивілізації, подібно до нашої, неминуче досягають технологічного плато. Вони, як і ми, стикаються з тими ж непереборними обмеженнями: колосальними міжзоряними відстанями та астрономічними витратами на їх подолання. Навіть для досягнення найближчої до нас “перспективної” планети, Проксима Центавра b, людству з поточними технологіями знадобилося б близько 100 000 років. Якщо інопланетяни стикаються з подібними фізичними обмеженнями, вони могли дійти логічного висновку, що переваги від галактичних досліджень чи колонізації просто не варті витрачених ресурсів.
Згідно з цією теорією, інопланетні суспільства, подібно до людського, втрачають інтерес до надто дорогих і складних проектів без гарантованого короткострокового результату. Навіть якщо вони мають потужні передавачі-маяки, мотивація підтримувати їхню роботу протягом мільйонів або мільярдів років, необхідних для того, щоб їхній сигнал випадково помітили, може бути вкрай низькою. Таким чином, “Велике мовчання” Всесвіту пояснюється не тим, що ми одні, і не тим, що інопланетяни свідомо ховаються, як припускає “гіпотеза зоопарку”, побоюючись нашої “жорстокої” натури.
Воно також не обов’язково є наслідком “Великого фільтра”, який, за словами Браяна Кокса, знищує цивілізації до того, як вони освоять космос. Натомість, можливо, галактика наповнена скромною кількістю “буденних” цивілізацій, які, як і ми, застрягли у своїх сонячних системах, обмежені тими самими фізичними законами і, зрештою, виявляють ту саму апатію до неможливого. Хоча деякі вчені, як-от професор Майкл Гарретт, заперечують, що це лише проекція людської нудьги на весь космос, “радикально буденна” теорія пропонує тверезий погляд на наше місце у Всесвіті: ми можемо бути не одні, але всі ми однаково самотні у своїх обмеженнях.
Читайте також: Мільйони людей на Землі втратили нюх навіть не усвідомлюючи цього
Підписуйся на наш Telegram-канал