Фільм «Матриця» протягом понад 25 років живить сучасні страхи про те, що наше життя може бути ілюзією. Але, як вважає один із науковців, ідея цього культового фільму може бути не такою вже фантастичною, пише T4.
Мелвін Вопсон, доцент фізики Портсмутського університету, висунув припущення, що гравітація може бути ознакою того, що ми живемо у віртуальній симуляції.
У своїй новій науковій роботі професор Вопсон висунув гіпотезу: наш Всесвіт — це найпотужніший комп’ютер. Він стверджує, що притягання маси — як на Землі, так і у відкритому космосі — є спробою Всесвіту впорядкувати величезну кількість даних.
На думку Вопсона, процес спрямування об’єктів до центру мас, наприклад, падіння предметів на Землю, подібний до того, як комп’ютери стискають інформацію в коді.
«Всесвіт еволюціонує так, що інформаційний вміст у ньому стискається, оптимізується і впорядковується — так само, як це відбувається у комп’ютерах», — пояснив він MailOnline.
«Таким чином, гравітація виглядає ще одним процесом стиснення даних у, можливо, змодельованому Всесвіті».
У фільмі «Матриця» головний герой Нео (Кіану Рівз) врешті-решт починає бачити реальність як набір комп’ютерного коду — образ, який нині активно обговорюють і в науковому середовищі.
Що таке теорія симуляції?
Теорія симуляції стверджує, що те, що ми сприймаємо як реальність, насправді є комп’ютерною симуляцією. Люди нібито несвідомо перебувають у цьому штучному середовищі — чи то для їхнього захисту, чи з іншими, менш доброзичливими цілями.
У 2003 році філософ Оксфордського університету Нік Бостром вперше висунув аргумент про те, що «майже напевно ми живемо в комп’ютерній симуляції». Цю ідею досліджували також у фільмах «Матриця», «Тринадцяте поверх» та «Темне місто».
Гравітація як підказка симульованої реальності
Вопсон у своїй роботі, опублікованій у журналі AIP Advances, запропонував новий погляд на гравітацію. На його думку, гравітація допомагає зменшити «інформаційну ентропію» — тобто кількість інформації у певному обсязі простору.
«Всесвіту простіше обробляти властивості одного об’єкта, ніж багатьох розкиданих об’єктів», — пояснив він. «Тому гравітація об’єднує матерію».
Вопсон зазначає, що говорить не лише про гравітацію на Землі, а й про фундаментальну силу, яка утримує галактики, зорі та планети у Всесвіті розміром у 93 мільярди світлових років.
Таким чином, гравітаційне тяжіння в космосі може бути проявом прагнення Всесвіту впорядковувати інформацію для ефективнішої обробки.
Нова фізика інформації
Доктор Вопсон відомий також тим, що запропонував ідею інформації як п’ятого стану матерії. Він стверджує, що інформація має масу, а елементарні частинки містять дані про себе, подібно до того, як клітини містять ДНК.
Він висунув закон, який назвав «другим законом інфодинаміки», що описує, як поводиться інформація у Всесвіті. На відміну від другого закону термодинаміки (який стверджує, що ентропія ізольованої системи зростає або залишається незмінною), інфодинаміка стверджує, що ентропія інформації зменшується.
«Усе еволюціонує до стану мінімізації інформаційного вмісту», — пояснює Вопсон. «Це дуже нагадує принципи програмування і обробки комп’ютерних кодів».
Ідея, що Всесвіт — це гігантський комп’ютер, отримує дедалі більше наукового підґрунтя. І якщо вірити новим дослідженням, гравітація може бути не просто фізичною силою, а механізмом упорядкування даних у гіпотетичній симуляції.
Чи означає це, що ми — лише частинки коду у Всесвіті? Час покаже.
Підписуйся на наш Telegram-канал