Гуманітарна катастрофа, спричинена російським вторгненням в Україну, задокументована детально, проте вплив війни на екосистеми та домашніх тварин лише починає відкриватися науковцям у всій своїй складності. Нове дослідження, опубліковане в авторитетному журналі Evolutionary Applications, виявило вражаючий феномен: всього за короткий період інтенсивних бойових дій популяція собак в зоні конфлікту зазнала радикальних змін, трансформуючись із домашніх улюбленців у тварин, що фенотипово нагадують диких хижаків. Група дослідників проаналізувала дані щодо 763 собак у дев’яти регіонах України, співпрацюючи з притулками, ветеринарами та волонтерами, щоб зрозуміти, як екстремальні умови війни формують нове покоління тварин, пише T4.
Збір даних на передовій став можливим завдяки унікальному поєднанню наукової та військової діяльності Ігоря Дикого, зоолога Львівського національного університету імені Івана Франка, який протягом двох років служив добровольцем у Збройних Силах України. Перебуваючи поблизу Лиману в Донецькій області та згодом під Харковом, він фіксував стан тварин безпосередньо в епіцентрі бойових дій. Спостереження вченого малюють жахливу картину: у селі Зарічне безпритульні собаки жили поруч із військовими, страждаючи від контузій та фізичних травм, як-от переломи кінцівок, що зрослися неправильно, або втрата зору внаслідок вибухів. Солдати намагалися забезпечувати тварин їжею та медичною допомогою, проте загальна картина свідчила про масову трагедію покинутих тварин, яких господарі залишили на вокзалах або в окупованих територіях під час евакуації.
Цікаво знати: Вчені назвали найщасливішу породу собак: у цих чотирилапих більше мʼязів для “посмішки”
Найбільш значущим відкриттям науковців стало те, що собаки на лінії фронту за надзвичайно короткий час стали схожими на дикі види псових, такі як вовки, койоти або дінго. Дані показали суттєве зменшення різноманітності форм: тварини з короткими мордами, як у французьких бульдогів, або з витягнутими тілами, як у такс, практично зникли з популяції. Натомість домінувати почали особини з гострими вухами, прямими хвостами та зменшеною масою тіла, а забарвлення шерсті стало менш яскравим, з меншою кількістю білого кольору. Це явище не є еволюцією в генетичному розумінні, оскільки зміни відбулися занадто швидко для молекулярних мутацій, а скоріше жорстким природним відбором, де війна виступає в ролі безжального фільтра.
Маргарита Вітек, співавторка дослідження з Гданського університету, зазначає, що екстремальні умови надають перевагу певним фізичним характеристикам. Наприклад, собака з меншою масою тіла має менші шанси активувати протипіхотну міну, їй легше сховатися в обмеженому просторі, і вона становить меншу мішень для осколків. Виживання особин з “диким” фенотипом — стоячими вухами та темнішим забарвленням — свідчить про повернення до більш функціональної та універсальної біологічної форми, яка краще пристосована до виживання без постійної опіки людини. Крім морфологічних змін, змінилася і демографічна структура популяції: у зонах конфлікту значно менше старих, хворих або травмованих тварин, а ті, що вижили, частіше збиваються у зграї, що є характерною ознакою диких псових.
Попри появу диких рис поведінки та зовнішності, більшість досліджених собак все ще залишалися залежними від людей у питаннях харчування, покладаючись на військових або залишки їжі, хоча деякі особини вже перейшли до полювання або поїдання трупів. Науковці класифікують цей процес як фералізацію — повернення до життя, незалежного від людини. Біолог Маргарита Пілот, яка очолювала проєкт, підкреслює, що ці спостереження підтверджують статус війни не лише як гуманітарної кризи, але і як екологічної катастрофи. Той факт, що навіть мобільні та адаптивні види, такі як собаки, зазнають настільки сильного негативного впливу, має слугувати тривожним сигналом щодо долі інших видів, які є менш мобільними та більш вимогливими до умов середовища існування.
Останні новини: Вчені назвали місця в Європі з найвищою концентрацією довгожителів
Підписуйся на наш Telegram-канал