Світ офіційно переступив межу тимчасових кліматичних криз і увійшов у нову, небезпечну еру глобального водного банкрутства. Згідно з останніми масштабними дослідженнями, величезна кількість критично важливих водних систем планети вже перетнула межу, після якої їхнє повноцінне відновлення до історичних показників стає неможливим. Найвищий рівень тривоги геологи та кліматологи оголошують для регіону Близького Сходу та Північної Африки, де катастрофічне виснаження запасів підземних вод і стрімке зростання населення перетворюють воду на головний ресурс геополітичного виживання, пише T4.
Епіцентр виснаження: п’ятірка найуразливіших держав
Якщо аналізувати суто гідрологічні показники, то найближчими до абсолютної фізичної межі виснаження опинилися одразу п’ять східних держав. Беззаперечними лідерами глобального антирейтингу World Resources Institute стали Бахрейн, Кувейт, Ліван, Оман та Катар. Вони отримали максимально можливий бал водного стресу. Вже сьогодні їхні природні запаси прісної води є критично низькими, що змушує ці країни покладатися майже виключно на надзвичайно енергозатратні технології опріснення морської води та безжальне викачування залишків невідновлюваних підземних горизонтів.
«Наші дані показують, що 25 країн наразі щороку зазнають надзвичайно високого водного стресу, тобто вони використовують понад 80% своїх відновлюваних запасів води для зрошення, тваринництва, промисловості та побутових потреб. Навіть короткочасна посуха ставить ці регіони під загрозу повного вичерпання води», — зазначається в офіційному звіті Інституту світових ресурсів.
Транскордонні річки як нова зброя
Проте справжня «війна за воду» розгортається не лише в багатих нафтових монархіях, а там, де транскордонні річки є єдиним джерелом життя. Справжній водний фронт сьогодні пролягає через території Туреччини, Сирії та Іраку, які ділять між собою життєво важливий басейн річок Тигр та Євфрат. Туреччина знаходиться у найбільш виграшній стратегічній позиції, оскільки контролює 98 відсотків джерел Євфрату. Масштабне будівництво каскаду турецьких гребель у поєднанні з рекордними посухами загрожує скоротити потік води до Сирії більш ніж на 40 відсотків, а до Іраку — на катастрофічні 80 відсотків.
Гуманітарна катастрофа та загроза колапсу
Ця непримиренна боротьба у поєднанні з аномальною спекою вже призвела до жахливих наслідків. Понад 12 мільйонів людей у Сирії та Іраку стрімко втрачають доступ до питної води та базової їжі саме через критичне обміління річок. В Іраку втрата річкового стоку ставить під загрозу життя щонайменше семи мільйонів громадян, повністю руйнуючи сільське господарство.
Нова геополітична реальність
Науковці безапеляційно наголошують, що в умовах глобального потепління такі міждержавні суперечки лише загострюватимуться. Дефіцит прісної води перестав бути виключно екологічною проблемою — сьогодні він стає головним рушієм внутрішніх бунтів, масових кліматичних міграцій та потенційних масштабних збройних конфліктів на Сході у найближчі десятиліття.
Читайте також: Третя світова війна: вчені назвали 5 країн, які переживуть ядерний апокаліпсис
