У складному танці хижака та здобичі, що визначає екосистеми, вовк традиційно вважається втіленням дикої природи. Проте великий польовий експеримент, проведений на території понад 1100 квадратних кілометрів у північній Польщі, виявив дивовижну ієрархію страху. Виявляється, існує один вид, зустрічі з яким вовки уникають настільки відчайдушно, що це змусило їх кардинально змінити свій спосіб життя, перейшовши переважно на нічну активність. Цей суперхижак, що вселяє найбільший жах, — людина. Дослідження, опубліковане в Current Biology провідною дослідницею Ліаною Занетт, доводить, що вовки бояться людей набагато більше, ніж будь-якого іншого подразника, з яким вони стикаються, пише T4.
Щоб виміряти саме страх, а не просту цікавість, вчені розробили експеримент із відтворенням звуків. У лісі були встановлені приховані динаміки та камери, що активувалися рухом тварин. Коли вовки чи їхня здобич (олені та кабани) наближалися на відстань близько 10 метрів, пристрої відтворювали один із кількох звуків: спокійні людські розмови, гавкіт собак або нейтральні пташині крики як контрольний подразник. Результати були однозначними. Вовки тікали від звуків людських голосів більш ніж удвічі частіше, ніж від будь-якого іншого звуку. Їхня здобич демонструвала таку саму поведінку, тікаючи частіше та швидше саме від людей. Цей патерн узгоджується з аналогічними експериментами в інших частинах світу, де, наприклад, пуми в Каліфорнії кидали свою здобич, зачувши людський голос, але ігнорували собак.
Цей глибоко вкорінений страх є прямою еволюційною відповіддю на те, що людина діє як “суперхижак”, який вбиває дорослу здобич із надзвичайно високою швидкістю, що значно перевищує інтенсивність полювання будь-яких інших хижаків. Дані дослідження показують, що вовки виробили чітку стратегію уникнення — нічний спосіб життя. Аналіз активності показав, що люди домінують у лісах вдень, тоді як вовки та їхня здобич змушені зміщувати свою життєдіяльність на темний час доби. Цей часовий зсув є класичною ознакою поведінки уникнення. Континентальний аналіз підтверджує, що вовки відновлюють денну активність лише там, де втручання людини мінімальне. Таке вимушене стиснення активності вночі змінює функціонування всієї екосистеми, впливаючи на енергетичні бюджети тварин, можливості полювання та підвищуючи рівень стресу.
Ці наукові дані прямо суперечать нещодавнім політичним дебатам у Європі, які стверджують, ніби вовки втрачають страх перед людьми. Занетт зазначає, що в середньому по ЄС вовків вбивають люди (легально чи незаконно) у 7 разів частіше, ніж вони гинуть з природних причин. Збільшення кількості спостережень є не ознакою сміливості, а простим наслідком того, що популяції вовків відновилися і знову заселили свої історичні території. Більша кількість вовків означає більшу ймовірність зустрічей. Коли ж вовки підходять близько до людських поселень, майже завжди причиною є їжа. Тварини постійно балансують між ризиком та винагородою, і легкий доступ до сміття чи незахищеної худоби може переважити їхній природний, сильний страх перед людиною. Таким чином, дані вказують на необхідність управління харчовими відходами, а не на звинувачення тварин у втраті обережності.
Не пропустіть: В одному з останніх притулків на Землі вперше виявлено комарів
Підписуйся на наш Telegram-канал