Палеокліматичні дані виявили ключову підказку: висока кількість сірки у полярних крижаних кернах, яка свідчить про одне або кілька потужних, раніше невідомих вивержень вулкана близько 1345 року. Сульфатні аерозолі, викинуті в атмосферу, найімовірніше, з тропіків (про що свідчить подібна концентрація сірки в льодах обох полюсів), відбили сонячне світло назад у космос, спровокувавши різке похолодання. Це підтверджується історичними свідченнями того часу про зменшення сонячного сяйва, збільшення хмарності та темне місячне затемнення у частинах Азії та Європи. Аналіз кілець дерев з усієї Європи підтвердив, що літо 1345, 1346 та 1347 років було холоднішим, ніж зазвичай, а осінь — вологішою, що призвело до ерозії ґрунту та повеней, пише T4.
Ці кліматичні зміни мали прямі соціально-економічні наслідки: історичні записи свідчать, що вони знизили врожайність низки сільськогосподарських культур, зокрема зерна та винограду, в Італії. Щоб запобігти голоду, італійські купці були змушені імпортувати зерно з Чорноморського регіону. На жаль, коли італійські торговельні флоти повернулися у другій половині 1347 року, вони не лише доставили життєво необхідне зерно, але й занесли бактерію Yersinia pestis, найімовірніше, через бліх, які харчувалися зерновим пилом під час їхньої довгої подорожі.
Перші випадки чуми серед людей у Венеції були зареєстровані лише через кілька тижнів після прибуття цих кораблів, запускаючи типовий цикл інфекції, коли блохи переходили з популяції гризунів на інших ссавців, а потім на людей. Таким чином, виверження вулкана, що спричинило зміну клімату, непрямо, але вирішально, створило логістичний міст для Чорної смерті, яка призвела до смерті від 30% до 60% населення Європи.
Дослідження підкреслює, що початок пандемії став результатом унікального збігу короткострокових екологічних факторів, спричинених вулканізмом, та довгострокових соціальних факторів, таких як система розподілу зерна.
Читайте також: Вчені показали надзвичайно рідкісну і гарну рослину, яка харчується мʼясом
Підписуйся на наш Telegram-канал