Наша Сонячна система, а отже і Земля, утворилася близько 4,6 мільярда років тому, ймовірно, внаслідок вибуху наднової. Ударна хвиля від цієї наднової зібрала космічний пил, який під дією гравітації акретувався в каміння, астероїди, а потім і планети, розповідає T4.
Геологи поділяють час на еони, ери, періоди та епохи. Ми живемо в голоцені, частині четвертинного періоду, кайнозойської ери, що належить до фанерозойського еону.
Першим був Гадейський еон (4,6–4 мільярди років тому), період “пекла на Землі”. Поверхня планети була розплавленою магмою, відбувалися часті та потужні зіткнення. Один з таких ударів, ймовірно, з планетарним тілом Тейя, призвів до утворення Місяця. Завершився еон Пізнім важким бомбардуванням, спричиненим зміщенням орбіт газових гігантів Урана та Нептуна, що призвело до масивного падіння астероїдів на Землю.
Далі слідував Архейський еон (4–2,5 мільярда років тому), епоха зародження життя. Після бомбардування земна кора охолола і затверділа. Перші скам’янілості життя, надзвичайно простих форм, з’явилися 4-3,7 мільярда років тому. Близько 3,5 мільярда років тому мікроби в океані освоїли фотосинтез, виділяючи кисень, який, однак, спочатку реагував із залізом в океанах, не потрапляючи в атмосферу.
Найдовшим був Протерозойський еон (2,5 мільярда – 550 мільйонів років тому). Приблизно 2,3 мільярда років тому відбулося Велике насичення киснем, що змінило атмосферу Землі. Це призвело до першого льодовикового періоду “Земля-снігова куля”, танення якого вивільнило величезну кількість кисню. Для багатьох анаеробних бактерій, що існували в безкисневому середовищі, це стало катастрофою.
Значна частина протерозою, відома як “нудний мільярд” (1,8–0,8 мільярда років тому), була періодом геологічної та біологічної стабільності. Тектоніка плит, яка, за оцінками вчених, сформувалася 1-3 мільярди років тому, відіграла ключову роль у подальшій еволюції, створюючи гори та океанічні западини. Ерозія гір постачала поживні речовини в океан, що стало передумовою для подальшого розвитку життя.
Наш сучасний Фанерозойський еон (550 мільйонів років тому – до сьогодні) розпочався з Кембрійського вибуху. Цей період характеризується швидкою диверсифікацією форм життя. З’явилися перші тварини з очима, ногами, щелепами та зубами. Близько 470 мільйонів років тому рослини вийшли на сушу, а через 100 мільйонів років набули сучасного вигляду.
Формування та розпад суперконтинентів, таких як Гондвана і Пангея, суттєво вплинули на клімат Землі, зазначає видання Earth. Динозаври, що панували протягом мезозойської ери (тріасовий, юрський та крейдяний періоди), еволюціонували 250 мільйонів років тому і вимерли 66 мільйонів років тому.
Історія Землі знала шість масових вимирань, включаючи поточне, спричинене людиною. Кожне вимирання скорочувало кількість видів, але з тих, хто вижив, еволюціонували нові форми життя.
Еволюція людини – порівняно недавнє явище. Якби історію Землі стиснути до 12 годин, люди з’явилися б лише за дві секунди до кінця. Деякі вчені пропонують виділити Антропоцен як нову геологічну епоху, що розпочалася після Другої світової війни, коли людська діяльність (викиди вуглекислого газу, пластикове забруднення) почала значно змінювати клімат та геологічний склад планети.
Історія Землі триває. Дослідження космосу, особливо завдяки телескопу Джеймса Вебба, відкривають нові планети, схожі на Землю, що може розширити наше розуміння її минулого та майбутнього.
Раніше вчені пояснили, як далеко потрібно бути від епіцентру ядерного вибуху, щоб вижити.
