Історія про те, як змій спокусив Єву з’їсти заборонений плід з Дерева пізнання, а потім Адама, що призвело до вигнання людства з Едему та появи гріха, страждань й інших бід людства, є однією з найглибших і найвідоміших біблійних оповіддей. Навіть люди, далекі від релігії, знайомі з цим сюжетом. Проте, коли мова заходить про те, яким саме був цей плід, більшість уявляє собі яблуко. Але чи справді це було яблуко? Сучасні дослідження та аналіз стародавніх текстів говорять про те, що ця поширена думка, ймовірно, є оманою, пише T4.
Книга Буття в єврейській Біблії, яка є першоджерелом цієї історії, насправді не містить жодних конкретних вказівок щодо виду фрукта, що висів на Дереві пізнання. Текст просто називає його «плодом», використовуючи загальне івритське слово «пері» (вимовляється як “п’рі”), яке означає “плід” як у біблійній, так і в сучасній івриті. Це викликало чимало суперечок серед ранніх християнських та єврейських вчених, які пропонували безліч можливих варіантів: інжир, виноград, гранат, цитрон, а хтось навіть згадував груші, манго чи авокадо. Однак сучасні вчені сходяться на думці, що це точно не було яблуко.
Тож звідки взялася ця стійка асоціація забороненого плоду саме з яблуком? Існує кілька вагомих пояснень. Однією з найстаріших гіпотез, що сягає XVII століття, є ідея про помилку перекладу. Вона стверджувала, що зв’язок походить від латинського слова «malum», яке означає “яблуко”. Це слово є омонімом іншого латинського слова «malum», що означає “зло”. Отже, такий збіг здавався цілком логічним, адже плід був відповідальним за гріхопадіння людства. Як тільки ця ідея закріпилася, вона швидко стала популярним елементом у західних картинах та інших художніх відтвореннях біблійної сцени, утвердивши яблуко як той “страшний фрукт”, що нібито став причиною всіх наших бід.
Проте, новіші дослідження ставлять під сумнів цю теорію. За словами Аззана Ядіна-Ізраеля, професора юдаїки та класичної літератури в Університеті Рутгерса, теорія латинського перекладу не має достатнього підґрунтя в латинських джерелах. “Я прочитав усіх основних (і багатьох другорядних) середньовічних латинських коментаторів Книги Буття, і майже ніхто не згадує цієї гри слів”, – пояснив Ядін-Ізраель у своєму блозі. Він зазначає, що навіть у XIV столітті коментатори не ототожнювали заборонений плід з яблуком, а продовжували посилатися на інжир, виноград та інші фрукти.
У своєму дослідженні Ядін-Ізраель зосередився на художніх зображеннях гріхопадіння, намагаючись з’ясувати, коли саме яблуко вперше з’явилося в цій сцені. Зрештою, він виявив перше зображення яблука у Франції XII століття, що стало відправною точкою для поширення цієї ідеї. Згідно з його аналізом, латинські автори зазвичай називали заборонений плід словом «pomum», що означає “плід” або “плід дерева”. Це слово перейшло у старофранцузьку мову, де «pom» було загальним словом для позначення “фрукта”. Однак з часом значення слова «pom» змінилося і стало більш конкретно асоціюватися саме з “яблуком”.
“Як тільки ця зміна значення стала широко прийнятою, читачі старофранцузької версії Книги Буття зрозуміли твердження “Адам і Єва з’їли яблуко” як “Адам і Єва з’їли яблуко”, — пояснила Ядін-Ізраель. “У той момент вони вирішили, що яблуко — це плід, який сама Біблія визначила як заборонений, і почали представляти його в цих термінах”.
Якщо це тлумачення є вірним, то асоціація забороненого плоду з яблуками не має нічого спільного з теологічними міркуваннями чи регіональними особливостями навколишнього середовища, а є просто результатом лінгвістичних змін. Отже, яблуко, схоже, було несправедливо звинувачене протягом століть і, безперечно, заслуговує на ґрунтовні вибачення за ту роль, яку йому приписали у найвідомішому акті непослуху в історії людства.
Раніше вчені показали найрідкісніший артефакт, який коли-небудь знаходили на місці затонулого “Титаніка”.
