Глибоко в Південному океані, огинаючи Антарктиду, рухається найпотужніша океанічна система на планеті — Течія Західних вітрів або Антарктична циркумполярна течія (АЦТ). Цей глобальний конвеєр, що в 100 разів перевершує за об’ємом Амазонку, відіграє ключову роль у регулюванні клімату Землі, переносячи тепло, поживні речовини та вуглець між океанами. Однак нове дослідження, засноване на аналізі донних відкладень, виявило тривожну тенденцію: цей життєво важливий «двигун» планети значно сповільнився. Вчені з Боннського університету встановили, що сьогодні швидкість АЦТ є втричі нижчою, ніж 130 000 років тому, під час попереднього теплого періоду. Це відкриття, поєднане з сучасним моделюванням, що прогнозує подальше уповільнення через антропогенну зміну клімату, викликає серйозне занепокоєння щодо майбутньої стабільності глобального клімату та морських екосистем, пише T4.
Щоб реконструювати історію течії, дослідники вивчили зразки осаду, зібрані з дна моря Скотія. Аналізуючи розмір частинок у цих кернах, вчені змогли визначити швидкість придонних течій за останні 160 000 років. «Швидкість у передостанньому теплому періоді, приблизно 130 000 років тому, була більш ніж утричі більшою, ніж в останні тисячоліття, що складають нинішній теплий період», — зазначив керівник експедиції доктор Майкл Вебер. Хоча кліматичні умови того часу були загалом схожі на сьогоднішні, головну відмінність вчені пов’язують з циклами Міланковича — періодичними змінами орбіти Землі, її нахилу та обертання. Ці цикли впливають на інтенсивність сонячного випромінювання, що досягає планети, і, як наслідок, на силу вітрів, які є основним рушієм АЦТ. 130 000 років тому ці орбітальні параметри створили унікальну комбінацію, що значно посилила вітри та прискорила течію.
Сучасна ситуація ускладнюється безпрецедентним впливом людської діяльності. Раніше вважалося, що глобальне потепління прискорить АЦТ через посилення вітрів. Однак новітні кліматичні моделі, розраховані на найшвидших суперкомп’ютерах, показали протилежний ефект. Танення льодовикових щитів Антарктиди вивільняє в океан величезну кількість холодної прісної води. Ця вода, будучи менш щільною, створює своєрідний шар на поверхні, що уповільнює вертикальну циркуляцію і протидіє силі вітру, гальмуючи течію. За прогнозами, до 2050 року антропогенний вплив може призвести до уповільнення АЦТ ще на 20 відсотків.
Наслідки такого уповільнення можуть бути катастрофічними. АЦТ діє як бар’єр, що захищає Антарктиду від теплих вод з півночі. Ослаблення цього бар’єра прискорить танення морського льоду та шельфових льодовиків, створюючи замкнене коло подальшого уповільнення течії та підвищення рівня моря. Крім того, порушиться циркуляція поживних речовин, що підтримує морське життя та світове рибальство. Як попереджає доктор Бішахдатта Гайєн, «якщо цей нинішній «двигун» зламається, це може мати серйозні наслідки, зокрема більшу мінливість клімату з більшими екстремальними умовами в певних регіонах та прискорене глобальне потепління через зменшення здатності океану виконувати функцію поглинача вуглецю». Таким чином, стабільність цієї найважливішої течії стає одним із ключових факторів, що визначатимуть майбутнє кліматичної системи нашої планети.
Читайте також: Найбільшого “кита” на Землі помітили з космосу: його розмір сягає 42 км
Підписуйся на наш Telegram-канал