Дослідження гренландських акул (Somniosus microcephalus) — найдовше живучих хребетних на планеті — відкрило нову сторінку в розумінні біологічних лімітів старіння. Ці арктичні велетні, чий вік може сягати 400 років, десятиліттями вважалися практично сліпими мешканцями темних глибин. Таке переконання ґрунтувалося на суворих умовах їхнього існування на глибині до 3000 метрів та масовому ураженні очей специфічними паразитичними веслоногими рачками Ommatokoita elongata, які харчуються тканиною рогівки. Однак міжнародна група вчених під керівництвом фахівців із Каліфорнійського та Базельського університетів довела, що зорова система цих акул не лише залишається функціональною протягом століть, а й має унікальні механізми захисту від дегенерації сітківки, пише T4.
Аналізуючи зразки тканин акул, вік яких перевищував 130 років, дослідники були вражені ідеальним станом нервових клітин сітківки. У людей та більшості хребетних зорова система неминуче дегенеративно змінюється з віком, проте у гренландських акул вона виглядає напрочуд здоровою навіть у надзвичайно старих особин. Ключовим фактором такої витривалості є активність генів репарації ДНК, зокрема комплексу ERCC1–XPF. Хоча цей механізм притаманний усім еукаріотам — від дріжджів до людини — у гренландських акул спостерігається надзвичайно сильний сигнал його підтримки. У людей мутації в цих генах призводять до ранньої втрати зору та патологічної чутливості до ультрафіолету, тоді як у акул цей комплекс, ймовірно, забезпечує цілісність генетичного матеріалу клітин ока протягом сотень років.
Читайте за темою: Вчені розкрили таємницю помаранчевої акули з Коста-Рики
Спостереження за поведінкою цих хижаків підтвердили, що вони активно реагують на світло, попри присутність паразитів на рогівці. З еволюційної точки зору збереження органа, який не використовується, є недоцільним, тому рухливість очних яблук гренландських акул стала першим індикатором їхньої здатності бачити. Їхня зорова система функціонує подібно до високочутливої камери для роботи в умовах екстремально низької освітленості, що є ідеальною адаптацією для полювання в каламутних водах Північного Льодовитого океану. Це відкриття ставить під сумнів догму про неминучість вікового зниження сенсорних функцій і вказує на існування молекулярних адаптацій, здатних підтримувати складні нервові тканини в робочому стані протягом століть.
Вивчення гіперсистеми відновлення клітин гренландської акули має колосальне біомедичне значення. Розуміння того, як ці істоти протистоять дегенерації тканин, може стати фундаментом для розробки нових методів лікування вікових захворювань очей у людей. Гренландська акула довела, що біологічні системи здатні зберігати функціональність набагато довше, ніж ми могли уявити, перетворюючи очі на справжній інструмент довголіття, створений для експлуатації крізь віки. Подальші молекулярні дослідження цього виду можуть наблизити людство до розгадки секретів запобігання старінню на рівні цілих органів та систем.
Останні новини: Вчені повідомили про смерть шимпанзе, яка володіла англійською та китайською мовами
