Модифікований тактичний ракетний комплекс «Вільха-М» зможе вражати цілі на відстані до 150 км, повідомив перший заступник голови Національної асоціації оборонно-промислового комплексу України Іван Винник.
«Вільха» – український тактичний ракетний комплекс із високоточними боєприпасами калібру 300 мм, розроблений на основі радянського РСЗВ 9К58 «Смерч». Над створенням комплексу працювали передові українські збройові підприємства, серед яких КБ «Промінь», ДАХК «Артем», Павлоградський хімічний завод, «Оризон-Навігація» та інші.
Стандартні ракети «Вільха» (виріб Р624), які використовуються на фронті з перших днів війни, мають дальність ураження до 70 км та боєголовку вагою 250 кг, проти 92 км та 91 кг у ракет GMLRS M30 та M31 різних модифікацій, які Україна отримує від союзників для систем РСЗВ M142 HIMARS та M270 MLRS.
Модифіковані ракети “Вільха-М” перевершують GMLRS M30/M31 – вага бойової частини 170 кг, дальність ураження до 110 км. Нова версія «Вільха-М1», про яку розповів Іван Вінник, має дальність до 150 км при використанні боєголовки вагою 170 кг та 110 – 120 км з боєголовкою 236 кг. Більш просунута “Вільха-М2” (Р624М-2) зможе доставляти бойову частину вагою 170 кг на дальність до 200 км.
За словами Вінника, модифіковані ракети вже у розробці та будуть випробувані у бойових умовах, під час наступу ЗСУ на сході та півдні України. “Випробування будуть на полі бою”, – сказав він.
Ракети «Вільха» та «Вільха-М» керовані, корекція польоту відбувається за допомогою газових двигунів/кермів у передній частині ракети. Пуск пакета з 12 ракет здійснюється за 48 секунд, причому в залпі кожна ракета наводиться на свою індивідуальну ціль в прицільному куті 1,5 км. Кругове можливе відхилення з відривом понад 100 км становить 30 м.
Вага ракети близько 800 кг, системи управління 50 кг, рухової частини близько 500 кг.
Боєголовка уніфікована, можуть бути встановлені осколково-фугасний, касетний або термобаричний заряд вагою до 250 кг.
Залежно від завдань може застосовуватися ураження як наземних цілей, так і надводних. Ймовірно, для ураження надводних цілей, що маневрують, ракета потребує інфрачервоної або радіолокаційної головки наведення. Також раніше опрацьовувався варіант оснащення ракети лазерною системою наведення на кінцевій ділянці польоту.
