Неандертальці, які жили під час напруженої боротьби за виживання у плейстоцені Європи, стикались з численними викликами, які вважаються причинами їх зникнення. Нове дослідження, опубліковане в журналі Scientific Reports, звернуло увагу на інший важливий аспект: стрес, який переживали неандертальські діти у перші роки життя.
Група міжнародних науковців дослідила, що високий рівень стресу у дитинстві міг бути одним з чинників, що сприяли зникненню неандертальців. Хоча стрес також був притаманний і дітям наших прямих предків, ситуація розвивалася по-різному у різних епохах, і реакції батьків на ці проблеми відрізнялися.
Аналіз зубної емалі останків неандертальців та Homo sapiens показав, що в ранньому дитинстві обидві групи гомінідів відчували приблизно однакові рівні стресу. Однак, пік стресового навантаження у наших предків припав на період від року до трьох років, коли діти відлучалися від грудей, тоді як у неандертальців цей період з двох до чотирьох років був пов’язаний з переходом на інше харчування та тривав довше.
Ймовірно, обидва види стикалися з ризиком недоїдання, але Homo sapiens, можливо, були більш уважні до потреб свого потомства, що дозволяло їм швидше подолати ці труднощі. У неандертальців же діти частіше були залишені на себе, і затяжний стрес міг послабити їхній імунний захист, сприяючи перевазі у виживанні наших предків у порівнянні з неандертальцями.
Читайте також: Перо вимерлого птаха продали за рекордну суму
Підписуйся на наш Telegram-канал