Біла акула — один із найвідоміших морських хижаків. Її розміри, зуби, швидкість та слава «морського монстра» зробили її героїнею багатьох фільмів, легенд і страхів. Але попри всю популярність, у жодному великому океанаріумі ви не побачите велику білу акулу. І справа тут не лише у розмірі — адже косаток, які ще більші, люди успішно утримують у неволі, пише T4.
Спроби поселити білих акул в акваріумах неодноразово закінчувалися невдачею. Один із найсвіжіших випадків стався у 2016 році в Японії — у знаменитому океанаріумі Чураумі в Окінаві акула прожила лише три дні. Перші експерименти розпочалися ще у 1950-х роках у США, але жодна акула не протрималася довше кількох тижнів. Єдиним винятком став Монтерейський акваріум, де в 2004 році акулу вдалося утримувати живою кілька місяців — але й ця історія завершилася її поверненням у море.
Основна причина провалу таких спроб — особливості біології виду. Білі акули — це не просто великі риби. Вони — вершина харчового ланцюга, досконалі мисливці, які полюють на живу здобич. У неволі вони часто відмовляються їсти, особливо якщо їжа подається не у звичному “живому” вигляді. Це не лише створює етичні та логістичні проблеми, а й безпосередньо впливає на їхнє виживання.
Окрім харчових звичок, білих акул неможливо «зупинити» в прямому сенсі. Для дихання їм потрібно постійно рухатись, щоб вода проходила крізь зябра. Це означає, що вони мають безупинно плисти — а отже, потребують величезних просторів. Для акули довжиною до шести метрів потрібен резервуар, який практично неможливо збудувати в межах міста чи навіть великого океанаріуму. У дикій природі деякі особини подорожують на тисячі кілометрів — зокрема, одна з них подолала шлях з Південної Африки до Австралії й назад, пройшовши понад 20 тисяч кілометрів за дев’ять місяців.
Ще одна можлива причина провалів — вразлива нервова система білої акули. Її унікальні сенсорні органи здатні вловлювати найменші електричні сигнали у воді. Але у штучному середовищі, де багато скла, проводів і електроніки, така система починає “перевантажуватись”, що може викликати дезорієнтацію, стрес і швидке виснаження.
До того ж, суспільне ставлення до утримання великих морських тварин у неволі суттєво змінилось. Після виходу документального фільму Blackfish, що розкрив темну сторону утримання косаток у SeaWorld, дедалі більше людей почали виступати проти подібних практик. У нинішніх умовах навіть ідея утримувати велику білу акулу викликала б критику, а не захоплення.
Отже, попри десятки років зусиль і мільйони доларів, великі білі акули так і не стали частиною акваріумних експозицій. Їхній спосіб життя, фізіологія та чутливість до середовища не дозволяють створити для них гідні умови в неволі. І, можливо, це на краще — адже такі хижаки повинні залишатися господарями безкраїх океанів, а не мешканцями скляних коробок.
Раніше ми писали, чому другий за площею континент на Землі піднімається з дна океану.
Підписуйся на наш Telegram-канал