Шлях до багатства полягає не лише в збільшенні доходів, а й у фундаментальній зміні ставлення до грошей. Роберт Кійосакі, автор культової книги “Багатий тато, бідний тато”, стверджує, що головна перешкода на шляху до фінансового успіху – це не обставини, а наш спосіб мислення. Розуміння разючої різниці між фінансовим мисленням багатих та бідних може кардинально змінити ваше фінансове майбутнє, розповідає T4.
Кійосакі часто ілюструє це простою концепцією: пропонує людям 10-доларову купюру або півдолара Кеннеді 1964 року. Більшість інстинктивно обирає 10 доларів, не усвідомлюючи, що півдолара 1964 року, завдяки вмісту срібла, насправді коштує близько 14 доларів. Цей тест викриває фатальний недолік мислення бідних: вибір видимої вартості замість реальної. Багаті ж розуміють, що заявлена ціна та справжня цінність можуть суттєво відрізнятися.
Коли центральні банки збільшують грошову масу, власники активів (акцій, нерухомості, товарів) багатіють, оскільки ціни на їхні активи зростають. Натомість, люди, що живуть на зарплату, стикаються з інфляцією, оскільки їхні доходи не встигають за зростанням цін на продукти та житло. Величезне зростання балансу Федеральної резервної системи з 900 мільярдів доларів у 2008 році до понад 8 трильйонів доларів на піку є яскравою ілюстрацією цієї монетарної експансії. Це явище посилилося після 15 серпня 1971 року, коли президент Ніксон призупинив конвертацію долара в золото, поклавши край Бреттон-Вудській системі та створивши сучасну фіатну грошову систему, де вартість валюти не підкріплена дорогоцінними металами. З того часу нерівність багатства значно зросла.
Бідні люди часто пишаються тим, що знаходять найнижчі ціни, але це зосередження на початковій вартості ігнорує довгострокову цінність. Багаті оцінюють покупки інакше, враховуючи довговічність, вартість перепродажу та альтернативну вартість. Якщо 500 доларів витрачено на дизайнерське взуття, яке знеціниться за два роки, це погане рішення. Ті ж 500 доларів, вкладені в активи, що зростають у ціні, можуть значно збільшитися з часом. Багаті запитують: “Скільки це коштуватиме через п’ять років?”, тоді як бідні: “Як мало я можу за це заплатити?”. Ця фундаментальна різниця у критеріях оцінки відрізняє тих, хто накопичує багатство, від тих, хто просто керує витратами.
Приклад Кійосакі із золотим Rolex ілюструє мислення щодо активів. Годинник за 50 000 доларів, хоч і здається марнотратством, може бути інвестицією, оскільки золото історично зберігає купівельну спроможність. Деякі вінтажні моделі Rolex значно зросли в ціні, показуючи, як предмети розкоші з внутрішньою цінністю можуть перевершити традиційні інвестиції. Заможні люди шукають речі, які забезпечують не лише корисність, а й зберігають або збільшують свою вартість.
Щоб перетворити “нікчемні паперові гроші” на реальні активи, використовується кредитне плече для придбання активів, що зростають у ціні, а не споживчих товарів. Нерухомість є чудовим прикладом: іпотека дозволяє контролювати цінний актив за частку його вартості. Оскільки інфляція знижує купівельну спроможність грошей, борг з фіксованою ставкою стає легше обслуговувати інфляційними доларами, тоді як базовий актив може зростати. Важливо, щоб актив генерував достатній дохід для обслуговування боргу та мав потенціал для зростання.
Психологічна різниця між мисленням дефіциту та мисленням достатку формує кожне фінансове рішення. Мислення дефіциту зосереджене на мінімізації витрат, тоді як мислення достатку – на максимізації цінності. Це не означає бездумні витрати, а скоріше оцінку загальної вартості володіння та довгострокового збереження цінності. Заможна людина може заплатити більше за надійний автомобіль, який зберігає вартість при перепродажі, ніж купувати найдешевший варіант, що вимагатиме постійного ремонту.
Традиційна освіта часто готує студентів до працевлаштування, а не до підприємництва чи інвестицій. Більшість навчальних програм рідко охоплюють фінансову грамотність, створення бізнесу чи стратегії накопичення багатства. Випускники розуміють алгебру та історію, але не мають знань про складні відсотки, розподіл активів чи володіння бізнесом. Цей освітній розрив увічнює цикли фінансової залежності.
Кійосакі спрощує фінансові рішення за допомогою чітких визначень: активи приносять гроші, тоді як зобов’язання забирають їх. Орендована нерухомість, що генерує позитивний грошовий потік, є активом, тоді як особисте житло з іпотечними платежами – зобов’язанням. Цей тест допомагає оцінити кожну покупку: чи генерує вона дохід, зберігає вартість або надає податкові пільги? Чи вимагає вона постійних платежів і з часом знецінюється? Ця проста система класифікації спрямовує рішення на вибір, спрямований на збільшення багатства, а не на його зменшення.
Різниця між мисленням багатих і бідних полягає в розумінні цінності проти ціни, активів проти пасивів, а також довгострокового накопичення багатства проти короткострокового задоволення. Вчення Кійосакі ставить під сумнів загальноприйняті погляди на гроші та розкриває, як фінансові системи сприяють тим, хто їх розуміє. Шлях до багатства вимагає знань про фінансові системи, ретельної оцінки кожного рішення та сміливості мислити по-іншому про гроші. Перейшовши від мислення працівника до мислення інвестора, від мінімізації витрат до максимізації цінності та від накопичення готівки до накопичення активів, кожен може почати мислити як заможна людина, забезпечуючи основу для створення тривалого багатства незалежно від початкових обставин.
Підписуйся на наш Telegram-канал