Скромний восьминіг, з його безкістковим тілом, трьома серцями, блакитною кров’ю та вісьмома багатофункціональними руками, здається доказом безмежної винахідливості або ж чистої безглуздості еволюції. Це створіння, здатне змінювати колір і форму за мить, оснащене чорнильним мішком для захисту, настільки дивне, що його походження іноді пов’язують навіть з позаземними світами. Проте, попри свою кардинальну відмінність від більшості форм життя, восьминіг демонструє вражаючий інтелект, який часом здається нам до болю знайомим, пише T4.
Сучасна наука рясніє анекдотами, що межують з науковою фантастикою: від історій про восьминогів, які вночі залишають свої акваріуми, щоб поласувати рибою в сусідніх, акуратно закриваючи за собою кришки, до їхньої здатності проходити лабіринти, використовувати інструменти для укриття та навчатися новим навичкам, просто спостерігаючи за іншими. Вони навіть можуть тримати образу на конкретних людей. Коротше кажучи, сьогодні їхній розум не викликає сумнівів. Але так було не завжди. Впродовж століть ці дивовижні істоти носили тавро одних з найдурніших створінь, і все це завдяки авторитету однієї людини.
Цікаво знати: Вчені зʼясували, як домашні улюбленці впливають на інтелект господаря
У четвертому столітті до нашої ери видатний філософ та натураліст Арістотель у своїй фундаментальній праці «Історія тварин» виніс восьминогу нищівний вердикт. «Восьминіг — дурна істота, — заявив він, — бо він наблизиться до руки людини, якщо її опустити у воду». Цей, на перший погляд, простий висновок базувався на спостереженні, яке Арістотель інтерпретував як відсутність інстинкту самозбереження та елементарної обачності. Він також відзначав їхній короткий життєвий цикл, що, на його думку, не сприяло накопиченню досвіду. Особливо критично він описував поведінку самки після відкладання яєць: «вона стає дурною; якщо її кидає хвилями, вона байдуже підкоряється; людина, якби пірнула, могла б зловити його рукою». Для Арістотеля така поведінка була беззаперечним доказом примітивності та відсутності інтелекту. Цей погляд, підкріплений колосальним авторитетом філософа, був некритично повторений через 400 років Плінієм Старшим і надовго закріпився в західній науковій думці.
Проте, в логіці Арістотеля криється фундаментальна помилка інтерпретації. Те, що він вважав дурістю — прагнення дослідити невідомий об’єкт, занурений у їхнє середовище, — сьогодні розглядається як пряма протилежність: допитливість. Саме ця риса є одним з ключових маркерів високого інтелекту. Як зазначає біолог Ліза Понсе, восьминоги відповідають усім сучасним критеріям визначення розуму: вони демонструють гнучкість в отриманні та обробці інформації, мають довготривалу пам’ять та застосовують її для вирішення проблем, пов’язаних як з хижаками, так і зі здобиччю. Їхня невгамовна допитливість є проявом цього складного когнітивного апарату. Вони активно досліджують будь-які нові предмети, що потрапляють у їхній простір, чи то руки дослідників, чи то обладнання. Таким чином, поведінка, яка для Арістотеля була свідченням фатальної наївності, для сучасної науки є доказом активного розуму, що прагне пізнати світ. Іронічно, але саме та риса, через яку восьминога колись назвали найдурнішим, сьогодні слугує одним з найяскравіших підтверджень його неймовірного інтелекту.
Читайте також: Інопланетяни і люди мають одну спільну проблему
Підписуйся на наш Telegram-канал