Питання появи нової людини на світ у межах найсуворішого континенту планети виходить далеко за межі медичного дискурсу, переплітаючись із геополітикою, міжнародним правом та історією колоніальних амбіцій. Антарктида, яка є єдиним материком без корінного населення, тривалий час залишалася об’єктом територіальних суперечок, відомим як Terra nullius (нічия земля). Ситуація докорінно змінилася з підписанням Антарктичного договору 1959 року, який заморозив усі претензії та оголосив регіон заповідником для миру й науки. Однак це не завадило деяким державам, зокрема Аргентині та Чилі, спробувати використати біологічний факт народження як інструмент легітимізації своєї присутності в Антарктиці. Найбільш відома спроба відбулася наприкінці 1977 року, коли аргентинська військова хунта організувала переліт вагітної Сільвії Морелло де Палми на базу Есперанса. 7 січня 1978 року на світ з’явився Еміліо Маркос Палма — перша людина в історії, народжена на крижаному континенті, пише T4.
Незважаючи на очікування тодішнього уряду Аргентини, народження дитини не створило прецеденту для автоматичного права на землю. Згідно з сучасним міжнародним правом та специфікою Антарктичного договору, цей континент не має власного громадянства чи суверенітету. Дитина, народжена в Антарктиді, не отримує «полярний паспорт», а просто успадковує громадянство своїх батьків за принципом jus sanguinis (право крові). Деякі країни можуть застосовувати право ґрунту (jus soli) до своїх дослідницьких станцій, але світова спільнота розглядає це як внутрішнє законодавство, що не змінює міжнародний статус Антарктиди. Загалом на континенті народилося 11 дітей, і всі вони отримали громадянство Аргентини або Чилі, що фактично нівелювало спроби використовувати пологи як спосіб «вкорінення» нації в льодовиковий щит.

Окрім юридичних аспектів, полярні пологи продемонстрували надзвичайну вразливість людського життя в умовах екстремального холоду та логістичної ізоляції. Перевезення вагітних жінок на віддалені наукові бази було пов’язане з величезним ризиком через відсутність повноцінної госпітальної інфраструктури та складні погодні умови. Саме через небезпеку для здоров’я матері та дитини подібні практики припинилися у 1985 році. Проте цей короткий історичний експеримент залишив після себе унікальний статистичний курйоз: оскільки всі 11 немовлят успішно з’явилися на світ і вижили, Антарктида офіційно має нульовий показник дитячої смертності. Це робить континент найбезпечнішим місцем на планеті для народження, хоча такий статус є наслідком виключно малої вибірки та ретельного відбору учасників експерименту.
Сьогодні наукова спільнота одностайна в тому, що Антарктида повинна залишатися домом лише для тимчасових мешканців — вчених та персоналу баз. Питання «антарктичного жителя» залишається скоріше романтичним титулом, ніж юридичною реальністю. Народження в Антарктиді сьогодні вважається недоцільним ризиком, оскільки сучасна етика та безпека досліджень ставлять здоров’я людини вище за символічні жести територіального домінування. Таким чином, крижаний континент продовжує зберігати свою унікальність як єдине місце на Землі, де кордони визначаються не кількістю народжених громадян, а спільним прагненням до пізнання та збереження природи.
Читайте також: Вчені виявили неандертальця, який помер при найдраматичніших обставинах (ФОТО)


Підписуйся на наш Telegram-канал