Відкриття в печері Ламалунга, поблизу італійського міста Альтамура, стало однією з найдраматичніших знахідок у палеоантропології, представивши вченим скелет стародавньої людини, яка застрягла в природній пастці понад 120 тисяч років тому. Людина з Альтамури, як тепер називають цей унікальний екземпляр, була знайдена дослідниками в глибині вузької розщелини, повністю інкрустована кальцитовими відкладеннями, відомими як печерний попкорн, пише T4.
Ці мінеральні утворення не лише надали скелету дивного, майже інопланетного вигляду, але й послужили консервантом, який зберіг кістки в їхньому первісному анатомічному положенні. На відміну від багатьох інших палеонтологічних знахідок, де рештки були розсіяні водою або хижаками, скелет з Альтамури залишився зосередженим на невеликій ділянці. Це дозволило вченим висунути гіпотезу, що чоловік загинув саме в тому місці, де його знайшли, впавши у глибокий провал, з якого він не зміг вибратися.
Трагічні обставини його смерті реконструюються як повільний процес виснаження від голоду або зневоднення в абсолютній темряві печерної системи. Тривалий час скам’янілість вважали належною до ранніх представників Homo sapiens, проте у 2015 році палеогенетичний та морфометричний аналіз фрагмента лопатки підтвердив, що це був неандерталець, який жив між 128 000 і 187 000 років тому. Подальші дослідження зубної системи, проведені у 2020 році, показали, що чоловік був дорослим, але не старим. Стан його щелепи свідчив про вкрай важкі останні тижні життя: один із зубів був втрачений незадовго до смерті, про що говорить специфічна перебудова положення сусідніх зубів у верхньощелепній аркаді. Це свідчить про те, що нещасна пригода в печері стала лише фінальним аккордом у серії життєвих труднощів цієї особини.
Особливу цінність для науки становить неймовірна збереженість носової порожнини людини з Альтамури. Через крихкість кісток ця частина черепа зазвичай руйнується першою, але кальцитова оболонка врятувала її від часу. Це дозволило досліднику Костантіно Бузі та його команді спростувати давню теорію про те, що неандертальці мали специфічні структури в носі для підігріву повітря в холодному кліматі. Виявилося, що внутрішня носова порожнина неандертальця напрочуд схожа на людську, хоча загальна архітектура обличчя була адаптована до холоду за іншою, унікальною моделлю. Таким чином, Людина з Альтамури допомогла виключити певні ознаки зі списку діагностичних рис виду, уточнивши наше розуміння еволюційних шляхів адаптації.
Рига та ін., PLOS ONE 2020 (CC BY 4.0)
Незважаючи на те, що скелет залишається в печері через ризик невідворотного пошкодження при спробі вилучення, він продовжує бути безцінним джерелом інформації. Сучасні методи дистанційного спостереження та цифрової візуалізації дозволяють вивчати цей “живий музей” неандертальської анатомії, не порушуючи його спокою. Те, що для окремої людини стало випадком фатальної невдачі та жахливої смерті в самотності, для сучасної науки перетворилося на один із найбільш детальних відбитків минулого, що дозволяє нам краще зрозуміти складний світ наших найближчих вимерлих родичів.
Цікаво знати: Проєкт “Плаушер”: навіщо вчені планували підірвати Сахару ядерними бомбами
Підписуйся на наш Telegram-канал