Протягом багатьох десятиліть в науковому світі панував непохитний консенсус щодо того, що Африка є беззаперечною колискою людства. Вважалося, що перші гомініни — таксономічна триба, яка включає предків людини після їхнього еволюційного відокремлення від загального предка із шимпанзе — з’явилися на Африканському континенті близько 7 мільйонів років тому, пише T4.
Досі найдавнішим безперечним представником нашого роду вважався Orrorin, доісторичний примат із Кенії, головною еволюційною перевагою якого була двоногість (біпедалізм). Однак нещодавні археологічні відкриття на Балканському півострові ставлять під сумнів цю усталену парадигму і можуть кардинально змінити уявлення про те, де саме наші предки вперше стали на дві ноги.
Грекопітек: таємничий житель доісторичних Балкан
У центрі цієї наукової революції опинився Graecopithecus (грекопітек) — первісний примат, чиє існування вперше було підтверджено у 2017 році після того, як дослідники виявили кілька викопних зубів на території сучасної Греції. Проте справжньою сенсацією стала недавня знахідка на археологічній ділянці Азмака в Болгарії.
Читайте також: Вчені назвали навичку неандертальців, яка допомогла їм пережити льодовиковий період
Graecopithecus freybergi віком 7,175 мільйона років з Піргос-Вассиліс, Греція. Автор зображення: Вольфганг Гербер / Тюбінгенський університет.
Там археологи розкопали скам’янілу стегнову кістку, яка належала самці грекопітека вагою приблизно 24 кілограми. Детальний анатомічний аналіз цієї кістки надав вченим безпрецедентне розуміння рухових можливостей істоти: вона має видовжену шийку стегна, що в палеоантропології вважається ключовою діагностичною ознакою здатності до прямоходіння.
«Цей предок, якого ми класифікуємо як представника роду Graecopithecus, віком 7,2 мільйона років, може бути найдавнішою відомою людиною», — заявив професор Девід Беган з Університету Торонто.
Перехідна форма біпедалізму та зміна клімату
Описуючи унікальну знахідку в журналі Palaeobiodiversity and Palaeoenvironments, професор Беган та його колеги зазначають, що морфологія скам’янілості з Азмаки чітко споріднює її з пізнішими гомінінами, такими як Orrorin, Australopithecus, Paranthropus і, зрештою, з родом Homo. Попри це, дослідники наголошують, що грекопітек не був «справжньою двоногою твариною» у сучасному розумінні цього слова.
Виявлені певні біомеханічні відмінності вказують на те, що ця істота використовувала комбінований спосіб пересування — як двоногий, так і чотириногий. Проте грекопітек уже не був добре пристосований до життя виключно на деревах, як це характерно для сучасних шимпанзе та інших гомінідів. Автори дослідження підкреслюють, що така «перехідна форма двоногості» доводить, що набуття здатності ходити прямо було складним багатофазним процесом.
Ключовим фактором, який змусив наших предків спуститися з дерев, стала масштабна зміна клімату. Наприкінці епохи міоцену густі ліси східного Середземномор’я та західної Азії почали зникати, перетворюючись на відкриті савани та пустелі. Цей екологічний зсув створив потужний селективний тиск на ранніх приматів (таких як євразійські Ouranopithecus та Anadoluvius), змушуючи їх адаптуватися до життя на землі, що стимулювало розвиток двоногості. Лише згодом, рятуючись від подальшого погіршення кліматичних умов, ці перші двоногі істоти могли мігрувати з Євразії до Африки, де вони дали початок оррорінам та всій подальшій гілці еволюції людини. Як влучно підсумував професор Беган, грекопітека дійсно можна вважати тією самою знаменитою «відсутньою ланкою» між нашими деревними і наземними предками.
Не пропустіть: Біолог пояснив, чому деякі люди є справжніми “магнітами” для комарів
Підписуйся на наш Telegram-канал