У 2015 році Девід Хоул, озброєний металошукачем, вирушив на пошуки золота в регіональний парк Меріборо в Австралії. І знайшов. Важкий, червонуватий камінь, що лежав у глині, обіцяв чималий збагачення. Але всі спроби розколоти знахідку виявилися марними: ні пилка, ні шліфувальна машина, ні навіть кислота не змогли пошкодити загадковий камінь.
Розчарований невдачею, Хоул відніс свою знахідку до Мельбурнського музею. І яке ж було його здивування, коли експерти ідентифікували камінь як рідкісний метеорит.
“Він мав такий скульптурний вигляд з ямочками”, – розповідав геолог Дермот Генрі. “Вони утворюються, коли метеорит проходить через атмосферу – зовнішній шар плавиться, а атмосфера надає йому такої форми”.
Виявилося, що “золотий самородок” – це 17-кілограмовий хондрит H5 віком 4,6 мільярда років, який отримав назву “Меріборо”. Він містить високий відсоток заліза та крихітні кристалізовані краплі металевих мінералів, звані хондрами.
“Метеорити – це найдешевший спосіб дослідження космосу”, – пояснює Генрі. “Вони переносять нас назад у часі, даючи підказки про вік, формування та хімічний склад нашої Сонячної системи”.
Вчені припускають, що метеорит прибув з поясу астероїдів між Марсом і Юпітером, а на Землі він перебуває вже від 100 до 1000 років.
“Меріборо” – це всього лише 17-й метеорит, знайдений у Вікторії, тоді як золотих самородків було знайдено тисячі. “Дивлячись на ланцюжок подій, можна сказати, що це взагалі астрономічно”, – зазначає Генрі.
Історія Девіда Хоула ще раз доводить, що найцінніші скарби можуть чекати нас там, де ми їх найменше очікуємо.
Читайте також: Найрідкісніший у світі мінерал знайшли лише один раз
